fbpx
життєві історії
Галина була на 7-му місяці, як вночі вона почула дивні поштовхи малюка, але заспокоївшись, заснула. Вже ближче ранку їй приснився дуже дивний сон, який заставив хвилюватися. Галина побачила уві сні свого Андрійка. Він був дуже красивий, в білому костюмі. Він нічого не говорив, лише легенько махнув до матері рукою, і пішов

Галина, прокинувшись запідозрила, щось не те, але одразу ж і відкинула ці думки з голови. Куди їй, 38-й жінці – вагітність. У неї он, який красень син, і вже не маленький, скоро 19 років виповниться.

Та через декілька хвилин її підозри справдились.

– Таки ношу я під серцем дитя.

У Галини чудовий чоловік, який завжди підтримував та допомагав дружині. Разом виростили 2-х діточок. Коли Андрійку, старшому сину, виповнилось 14 років, Господь подарував подружжю таку бажану вагітність. Галина стільки років мріяла про донечку. Вона завжди уявляла собі, як заплітає її чорняве волосся у довгі коси, а ще, як вони разом ходять по магазинах і вибирають квітчасту сукню. А дома, тато так ласкаво обійме і скаже: “Ти ж моя красунечка”.

Господь почув молитви Галини і подарував їм Марічку. Галина та Степан були неймовірно щасливими, хоча було дуже важко фінансово, але жили вони в селі, тому й нема на що жалітися.

Андрій завжди мріяв про хороше, безбідне життя. Та в школі особливими знаннями він не виділявся. Тому після навчання закінчив училище, та по спеціальності працювати не хотів. Його друзі на той час вже “протоптали” дорогу” до Польщі. Андрійко раз з ними поїхав, і зрозумів, що на Україні таких грошей не заробить. Так і працював там, додому рідко приїжджав. Робота була пов’язана з перевезенням автомобілів. Батьки проти не були. Бажали сину доброї долі, щоб не виживав, як вони у цьому селі все життя.

Та тепер Галина хвилювалась за те, що в країні війна, жити стало ще важче, а вона чекає дитя.

– Господи, як тепер бути? А що чоловік скаже? Не переживу я того, якщо не захоче Степан цього дитяти.

Коли йшла до нього, щоб все розповісти, у неї підкошувались ноги. Було так страшно, але вибору не було.

На диво, Степан зреагував краще, ніж Галина. Ще й підбадьорювати став. Слова ніжні промовляв, ніби згадував, як то – ніжними фразами замальовувати душевний неспокій дружини.

– А чого боїшся, Галинко моя мила?

– Ну, як це – чого?! Степане. Не молоді ми вже з тобою, а ще й війна, криза… Марічка, ще геть маленька, а Андрій он, у світи подався, за кращою долею.

Степан обійняв дружину, і сказав: “Якщо Господь дав дитинку, значить на те його воля. Треба це прийняти з радістю. Виростимо, не хвилюйся”.

Галина ніби й заспокоїлася. Прийняла це, як подарунок долі, і стала жити звичним життям, тільки вже в її тілі билося ще одне сердечко…

Андрій добре прийняв новину, що в них скоро буде поповнення, вирішив допомогти батькам фінансово, тому й занурився в роботу з головою. Додому приїжджав дуже рідко, але не забував телефонувати мамі, і запитувати, як вона себе почуває. Передавав рідним гроші, щоб ті придивилися за необхідними речами для малюка, адже час пологів вже наближався.

Галина була на 7-му місяці, як вночі вона почула дивні поштовхи малюка, але заспокоївшись, вона заснула. Вже ближче ранку їй приснився дуже дивний сон, який заставив хвилюватися. Галина побачила уві сні свого Андрійка. Він був дуже красивий, в білому костюмі. Він нічого не говорив, лише легенько махнув до матері рукою, і пішов.

Прокинувшись, Галина взялась телефонувати сину, ніби відчувала щось не добре, та відповіді не було…

Погану звістку принесли друзі її Андрійка вже ближче обіду.

– Не впорався з керуванням…

В одну мить, Галина відчула, що малюк має ось ось народитися. Друзі Андрія відвезли її в пологовий, де й народився їх Богданчик.

Тільки тоді вони зрозуміла, що все в руках Господа. І Богданчик даний їм, не спроста.

Автор – Наталя У

Передрук суворо заборонений!

Фото ілюстративне – wallpapers.99px

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook