fbpx
життєві історії
Галина кожного ранку виходить на ганок в надії: можливо, їй це наснилося?.. Ба, ні – все на місці, цеглинка до цеглинки, отакенна стіна серед її двору! Зітхає, йде в хату справами займатися, поки всі ще сплять. А були ж братики такі не розлий вода! І ось два роки тому сталося зовсім невидане в селі, сусіди досі заглядають і дивуються

Галина з Володимиром, коли одружилися, стали жити з Галиними батьками. І одразу ж почали тут, же в дворі, і собі будиночок зводити: площа дозволяла, землі вистачало.

Так за 10 років і побудувалися, переїхали в нову оселю, згодом батьків Галиних доглянули.

Виросли у Галі й Володимира два сини-соколики, Дмитро і Назарій. Обоє невісток привели у батьківську оселю, як і годиться – міста ж на всіх вистачає! Он двір який, сад і город, а головне – два чималеньких будинки.

Старший, Дмитро, який першим одружився, оселився з Мариною, де жили Галинині батьки, що вже обоє один за одним за обрій полинули.

Менший, Назарій, став жити з дружиною Ольгою з батьками, Галиною і Володимиром. У кожної пари – по дві кімнати, вітальня і кухня спільні. Всім міста досить, всі миряться.

Але не помирилися невістки. Якось від самого початку. Марина – з заможнішої родини, але не така гарна. Оля – з бідних, але така вже лялечка волошковоока! Хто там кому позаздрив, в чому справа – хто тепер розбере, але поступово вони спочатку між собою перестали спілкуватися, а потім ходити одночасно на родинні свята.

Так і повелося: спочатку, Новий рік, на приклад, Галя й Володя вдома святкують з молодшими, потім наступного дня йдуть відзначати-вітатися до старших. Так само окремо і з днями народженнями.

Потім невістки вітатися між собою перестали і дітям своїм спілкуватися одне з одним заборонили, а згодом і братів налаштували проти один одного.

Галина дуже засмучувалася і журилася з того всього, але що вона зробить? Володя навчив не звертати увагу і легше до всього ставитися, бо інакше ж як жити?

І ось два роки тому сталося зовсім невидане в селі, сусіди досі заглядають і дивуються.

Звели Дмитро і Назар стіну цегляну у два метри заввишки посеред двору, перегородивши його навпіл, так, щоб і не видно і не чути було зовсім, що на іншій стороні діється.

Тепер батькам, щоб до старших в гості сходити і онуків, яких і там і там вже по двійко, побачити, треба через вулицю обходити і в іншу хвіртку заходити.

Галина кожного ранку виходить на ганок в надії: можливо, їй це наснилося?..

Ба, ні – все на місці, цеглинка до цеглинки, отакенна двометрова стіна серед її двору виросла і стоїть!

Зітхає жінка, йде в хату справами займатися, поки всі ще сплять.

А були ж братики, синочки її, в дитинстві такі не розлий вода! Завжди – один за одного, і у вогонь, і у воду – разом! А тепер… І що ці баби нерозумні з мужиками здатні зробити!

Хитає Галина головою, а змінити нічого з Володею не можуть, пробували вже – марно все. Дякувати Богові, хоч всі живі-здорові, а стіна серед її обійстя – то ще кінець світу, зрештою.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page