Галина народила доньку Іванку рано, в 17 років. Юний батько дівчинки, як і нескладно здогадатися, випарувався відразу після того, як почув про дитинку. Галина нородила сама, мама і бабуся допомагали їй, поки були живі. Вони ж і квартиру Галині з донькою залишили, в якій ті і жили до цього дня.
Іванні того дня виповнювалося двадцять. Вранці в двері квартири мами з донькою подзвонили. На порозі стояв кур’єр з величезним чудовим букетом троянд.
– Іменинниця, це тобі! Хто ж такі букети надсилає? Явно не однокурсники твої, – сказала, посмівхаючись, Галина.
Маму зацікавило, з ким зустрічається дочка. Іванна розговорилася:
– Мамо, я не хотіла тобі розповідати, тому що цей хлопець, вірніше чоловік, старший за мене. Я ще не вирішила, зустрічаюся я з ним по-справжньому чи ні…
– Серце треба слухати, донечко, а не на вік дивитися! У мене ось кавалер, навпаки, трохи молодший. І нічого, кохання, побачення, все таке.
Наступні півроку мама і дочка часто ділилися подробицями своїх стосунків з коханими чоловіками, але познайомитися все якось не випадала нагода, та й потреби теж, особливої не було, запрошення до заміжжя або жити разом жодна з них поки що не орумувала.Тішило маму і доньку тільки те, що їх чоловіків звали однаково: Богданами.
Одного разу Галині подзвонила дочка і тривожним голосом повідомила:
– Мамо, я в лікарні. Мені стало погано в університеті, викладач викликав швидку, мене відвезли. А ще… а ще… я при надії, виявляється…
– Це ж хороша новина, донечко! Справите весілля з Богданом, онука мені народите! Ну, або внучку!
– Він ось-ось має прийти до мене, скажу йому новину, подивимося, як він відреагує…
– Я теж скоро під’їду. Може, і познайомимося зараз.
Галина поїхала в лікарню і поспішила в палату до дочки. Але трохи відкривши двері, вона побачила картину, від якої заклякла на місці: Іванна сиділа в обнімку з чоловіком, з її чоловіком, її Богданом! В голові у Галини пробігли сто думок відразу. Вона закрила двері, відійшла подалі і написала Богдану повідомлення:
«Я знаю де ти. Швидко вийди з палати і підійди до реєстратури. Якщо не зробиш так, буде біда!»
Богдан, готовий до сцени ревнощів, підійшов через дві хвилини. Але те, що він почув здивувало його:
– Ах, ти! Ну добре мене, «стару», обманював, а навіщо з моєю молоденькою дочкою так вчинив! Словом… ти напевно вже в курсі, що вона чекає дитину… так от, постарайся одружитися! А те, що ми з тобою зустрічалися, нехай залишиться в таємниці, Іванці не потрібно знати про це!
– Галю, ти вибач, звичайно, я так і так вирішив з тобою розлучитися, як дізнався про дитину. Одружуся я, обов’язково одружуся з Іванною, я своє дитя не покину! А ось про те, що Іванна твоя дочка, я не знав… Тепер розумію, чому ніяк вибрати між вами не міг… Ви так схожі … Навіть не зовні, а за характером…
– Все, досить переді мною тут розпитанися. багато слів. Іди в палату, я зайду через п’ять хвилин і будемо з тобою «знайомитися», наче нічого не сталося.
– Домовились.
…Через місяць відгуляли весілля. Ось так коханий Галини став її зятем. Жінка намагалася уникати спілкування з ним, але з боку пильно за ним спостерігала, щоб не погулював від дочки, ажде знала натуру Богдана…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
