Хочу поділитися своєю невеликою сповіддю. Це не скарга на життя, скоріше, просто мої думки, які іноді мене відвідують.
Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася випадково в парку, сиділа на лавочці і чекала подругу. Він пив каву, і весь час дивився в мою сторону. Потім підійшов і без передмов сказав, що я йому сподобалася, і він би хотів познайомитися. Для мене це дуже незвично і так раптово, що я навіть трохи злякалася. Ще подумала, що він в парку полює за дівчатами. Вже хотіла втекти, але тут підійшла подруга. Вона дуже жвава, відразу зрозуміла ситуацію і запропонувала посидіти всім в кафе, познайомитися ближче.
Павло був приємним і товариським, і дуже красивим. Ми обмінялися номерами телефонів і розійшлися. По дорозі подруга сказала, що хлопець їй сподобався, але в чоловіки він не годиться, тому що красиві чоловіки дуже ненадійні і вітряні, звикли до уваги. Але я тільки посміялася, що подруга так швидко видає мене заміж.
З Павлом ми зустрічалися роки два, я весь час боялася, що він мене кине, що я не варта такого видного хлопця. А коли він зробив мені пропозицію, сказала, що мені потрібен час все обдумати. Він був здивований і засмучений, але дав два дні. Я запитала у мами, що мені робити, вона сказала, що впевненою бути ні в кому не можна, якщо я його люблю, то які можуть бути сумніви. І розповіла про заміжжя своєї подруги.
Галина вийшла заміж за нічим непримітного і скромного Степана, думала, що з таким чоловіком жити буде простіше, не зраджуватиме точно, а навпаки цінувати буде дружину за такий вчинок, на руках носитиме. Правда і вибору у неї особливо не було, так як вік 28 років навіть в наш час вважається вже критичним для дівчини.
Але чоловік виявився не тихим і спокійним, а закомплексованим, всім незадоволений. У нього ніколи не було друзів, тому й Галині заборонив спілкуватися зі своїми подругами. Мабуть, вирішив, що раз вона таким як він чоловіком захопилася, значить вона ще гірше, нікому не потрібна і став навіть піднімати руку.
Так він затверджувався, бачив в собі справжнього чоловіка, якого всі в домі бояться і підкоряються. Дітей не любив, мабуть, він просто не здатний на будь-які почуття. У підсумку, після 13 років шлюбу, мамина подруга Галина розлучилася з ним. Після він спився, не раз просився прийняти його, але та відмовилася і поїхала до своїх батьків, подалі від нього.
Ось такий приклад привела мені мама. Сказавши, що вибір за мною.
І ось вже більше десяти років, як я заміжня і дуже щаслива. Павло люблячий і турботливий, може зробити все по дому. Встати серед ночі до дитини для нього не проблема. Я за ним, як за кам’яною стіною і часто думаю, що могла б відмовитися від такого щастя через надуманий страх.
Завжди прислухайтесь до свого серця, вона підкаже вірний шлях в житті.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
