Галинка вийшла заміж за Олександра зовсім недавно, трьох років ще не минуло. І всі ці три роки всі на неї косо дивилися і перешіптувалися за спиною – починаючи від колишніх шкільних друзів, закінчуючи далекими родичами. Ще б пак! Сільське дівча примудрилося вискочити за столичного, вдвічі старшого олігарха!
А Галинка просто закохалася до безтями. І не знала вона спочатку, що він володіє акціями і заводами.
Познайомилися вони на ранковій пробіжці в парку.
Чоловік виявився приємним співрозмовником, і їм було приємно бігати разом. Тоді Галина не знала, що неподалік біжать Сашкові охоронці.
Якось все само собою закрутилося і закінчилося все весіллям і косими поглядами людей. Але дівчині на все це було все одно. З нею був коханий, а решту вона переживе.
І скоро галинка відчула, що вона при надії. Лікар оголосив щасливим батькам, що вони чекають спадкоємця, сина. Галина і Олександр були на сьомому небі від щастя.
В термін народився міцненький хлопчина, якого вирішили назвати Остапом на честь дідуся, батька Олександра. На виписці сина дали на руки батькові, і окрилені молоді батьки поїхали додому.
А вдома Галина, взявши синочка на руки, раптом пронизливо закричала: “Це не моя дитина! Де мій син? Остапчик! Це не моя дитина!”
Олександр спочатку вирішив, що у дружини просто запаморочилося в голові, викликав лікаря і той виписав жінці заспокійливе. Але наступного дня Галинка стверджувала те саме, відмовляючись годувати сина.
Тест ДНК підтвердив чуття матері – дитина була не їхня. Але де тоді їхній син, Остапчик? Сашко підключив всіх, кого тільки було можна.
І перед ним відкрилася неприємна правда – його права рука, Артем, домовився з дитячою медсестрою, яка змінила їх сина на відмовника. А їх дитину Артем забрав з метою заволодіння потім усім майном Олександра.
Малюка Остапа повернули матері й батьку. Галинка наче виринула з болота безвиході, яке її засмоктувало. Її рідненький малюк поруч, з нею. Але як же той, інший хлопчик, який тепер нікому не потрібен?..
Але ні, не правда, він був потрібен їм! Кому сь бог зовсім не дає діточок, а у них ось така ситуація. І Олександр з Галиною вирішили: де один малюк, там і два. А два сина – це подвійне щастя!
Другого хлопчика назвали на честь Галинчиного дідуся, Захаром. Так і ростуть хлопчики разом на радість батькам.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
