Чоловік Максим зажадав зробити тест ДНК нашій дитині.
– Галю, ну тут треба зробити тільки тест ДНК, нічого в цьому такого я не бачу і не розумію, чому ти ображаєшся. Тим паче, якщо тобі переживати нічого. Інакше ні я, ні мої батьки спокійно спати не будемо, – заявив мені Максим.
Він так і не зрозумів, чому я це зробила – пішла від нього. Та про все попорядку.
Пішла від чоловіка, зараз живу у батьків и повертатися не планую. Чоловік мене не просто образив – він зажадав зробити нашому однорічному сину тест ДНК. Ще й не розуміє, що в цьом такого. Дійсно! Майже прямим текстом назвав мене зрадницею, чого тут ображатися?
Заміж я вийшла чистою. З Максимом ми зустрілися, коли мені було всього 19, через рік ми вже побралися. У мене Досить релігійна сім’я, тому ні про які стосунки до шлюбу мови не йшло. Максим це все прекрасно знав.
Але в це зовсім не вірили свекруха и його брат. Дійсно, куди їм в це повірити. У одного діти від трьох різніх жінок, він від аліментів ховається, а свекруха сама народила в сімнадцять и заміж обидва рази виходила через дітей З таким анамнезом дуже складно повіріти, что хтось может бути інакшим.
Мене думка цих людей не цікавила, я з ними не бачилася. Чоловік не заперечував, він їздив до своих родічів, я до своих. А коли я сказала, що при надії, то стало зовсім не до поїздок, бо очікування синочка виявилося для мене складним.
Але слава Богу, в термін у нас народився здоровий хлопчик. У нього були блакитні очі і темне волосся, хоча у мене зелені очі, у Максима ж карі. Акушерка ще посміялася, что ми від нього мітлою дівчат відганяті будемо, дуже вже рідкісне поєднання – блакітноокийбрюнет.
Свекруха, яка прийшла на виписку, лише скривилася і пішла. Онука на руки вона не взяла. Я тоді не звернула на це уваги, не до того було. Це вже потім почала аналізувати.
Ми з Максимом були щасливі. Я занурілася в материнські турботи про дитину, чоловік працював, намагався мені допомагати. З іншими людьми я намагалися контактувати і спілкуватися мінімум. навіть зі своїми рідніми я спілкувалася по телефону, в гості не ходила.
Свекруха мені не дзвонила, онуком Назарчиком не цікавілася. Але я була впевнена, что вона всю необхідну інформацію дізнається через чоловіка.
Та виявилося, що її взагалі не цікавили новини про онука, оскільки Тамара Іванівна Назарчика таким не вважає. Вона переконана, що батько у хлопчика інший чоловік, адже, мовляв, ні на мене, ні на Максима малюк не схожий.
З’ясувалася ця цікава інформація випадково. Чоловік почав ходити якийсь сумний, без настрою, на прохання посідіти з дитиною відповідав, что втомився або йому ніколи. Тиждень, две, три, місяць – обстановка тільки загострювалася.
Я ж не сліпа, прекрасно розумію, что це все не просто так відбувається. Вирішила запитати безпосередньо – що у нас не так, чому він так відсторонюється. Максим спочатку відмовлявся якімись загальними фразами, а потім все ж таки не втерпів и видав, что хоче провести дитині тест ДНК.
– Чим старшим він стає, тім менше схожий на мене або тебе. Я починаю сумніватіся, что це мій син! Треба провести тест. Якщо це моя дитина, я буду спокійний, а якщо ні – то перестану мучитися и просто з тобою розлучуся.
Для мене це було наче ляпас. Запідозрити мене в зраді и брехні… “Просто розлучуся”… Як у коханого чоловіка взагалі язик повернувся таке сказати?!
– Ніякого тесту не буде. Я не збираюся тобі нічого доводитиі, – говорити було важко, в горлі стояла грудка.
Чоловік схопився и почав говорити, что мама була права. Якщо я відмовляюся від тесту, значить у мене рильце в пушку. Почав вимагати, щоб я розповіла, хто насправді батько. Ми посварилися, тому что Максим навіть не хотів мене слухати.
– Навіщо весь цею цирк? Ти ж міг спокійно зробити цей тест, щоб я нічого не знала?
– А я не збирався його робити, мені достаточно було твоєї згоди. Але ти так завзято відмовилася, что тепер так, я хочу його справді зробити. Чужу дитину ти мені не нав’яжеш!
Коли він пішов, грюкнувши дверима, я подзвонила мамі, сяк-так змогла розповісті про подію и попросила забрати мене. Через сорок хвилин приїхали батьки з сестрами. Допомоглі мені зібрати речі, забрати малюка і відвезли мене додому.
Батьки були повністю за мене. Тато категорично заявив, що сімейство чоловіка і він сам образили всю нашу сім’ю, вважаючи мене жінкою, здатною на таке. А такого він терпіти не збирається, спілкуватися з цими людьми вони більше не будуть. Мені було сказано, що я вже доросла, тому вказувати, що робити, мені не будуть, але щиро радять порвати з цим чоловіком.
– Про яку взаємоповагу може йти мова, якщо чоловік засумнівався в дружині і йому потрібно підтвердити, що це його дитина. Навіщо такий чоловік потрібен поруч? Він тобі ні опорою, ні захистом не буде, – говорила мама.
– Пам’ятай, що ти не сама. Ти можеш залишитися у нас, місця в будинку всім вистачить. Ми і з дитиною допоможемо, і підтримаємо. Нам не в тягар. Але вирішувати треба один раз і назавжди. Біганини від чоловіка до нас і назад я не потерплю, це не діло, – заявив батько.
Мені навіть і вирішувати нічого було – Максим втратив мою довіру. Слова свекрухи для нього виявилися більш значущими. Та й далі він себе повів не як чоловік. Він обурився, що я пішла. Це, як він сказав, зайве підтвердження, що дитина не його, а я рятуюся від офіційної ганьби. Інших варіантів він не бачить.
– А що такого? Ну, запропонував зробити тест ДНК. Якби не було, що приховувати, ти б не відмовилася. Але все одно дізнаюся через суд, чи моя це дитина. – сказав мені по телефону Максим.
Я ж взагалі хочу відмовитися від тесту, нехай він не буде значитися як батько дитини, ніяких аліментів від нього мені не треба. Хочеться просто відмитися від цього всього, що на мене вилили Максим і його сімейка. І я неймовірно вдячна своїй родині за підтримку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
