Ганна зі Степаном прожили разом довгих 20 років, але якось так раптом розлучилися. Зрозуміли, що не відчувають більше потреби одне в одному, чудово можуть обходитися порізно, і тихо, мирно розійшлися. Уже рік вони не жили разом, не зідзвонювалися і навіть не нудьгували.
Цієї осінньої вітряно-вологої ночі, через рік, вони вперше разом їхали в інше місто для вирішення нагальних справ. Ось уже 2 години вони котили пустельним нічним шосе. Мирне гудіння двигуна, затишне тепло салону і неголосна музика джазових композицій зробили своє заколисуючу дію. Вони зупинилися біля найближчого ліхтара, вирішили випити по чашці кави, щоб збадьоритися. Вийли з машини, зробили голосніше музику, і відкривши багажник, неспішно підкріплювалися кавою.
Дорога пролягала через ліс, по обидва боки височіли волохаті ялини, дуби, що вже вдягалися поступово у багряно-червоне вбрання. Наскільки дозволяло бачити світло ліхтаря, ліс застиг в мовчазній казковій величі. Темно-синій небосхил був весь усипаний величезними жовтими яблуками-зірками. Небо нависло так близько, що здавалося, воно укутає їх зараз своїм затишним зоряним покривалом.
Надо дорогою вився золотий осінній туман, виблискуючи краплинами у світлі ліхтаря, з машини лилася ніжна музика, все це занурювало Ганну й Степана у якийсь дивний, зачарований світ, ніби вони двоє самісінькі у Всесвіті: тільки він, вона і ця чарівна казка.
Якщо він зараз потанцює зі мною, я прощу йому все на світі: забуті прожиті роки і те, що дозволив собі ось так піти. Її ніжність застигла в сантиметрі від його обличчі:
– Потанцюй зі мною!
Він страшенно не любив безсонні ночі іважко їх переносив погано. Він підняв обличчя вгору, відчуваючи на ньому прохолодні краплини осіннього туману. Але бадьорість чомусь не приходила…
– Швидше доїдемо, швидше вирішимо зі справами. Які танці? Поїхали…
– Так, так, поїхали.
У її душі палахкотів вогонь, але і вона вже поверталася з казки в реальність.
І не чужі люди, але і не свої… Тепер вже не свої.
…Через тиждень опівночі пролунав дзвінок. Ще не прокинувшись остаточно, вона ніяк не могла второпати, що і кому від неї треба, поки не почула його голос і слова:
– Ти, здається, говорила щось про танець?
Ольга Котова-Батанцева
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!