fbpx

Гарувала я все життя, щоб дітей на ноги поставити. Зараз вони дорослі і самодостатні. Кожного року вони по морях літають. Але обідно мені за себе, бо жодного разу ні син, ні дочка, не подумали про мене. За своє життя я моря жодного разу не бачила. Але скоро в мене ювілей і я навіть виробила закордонний паспорт. Скажу їм прямо, бо інакше до дітей не дійде. Тепер їх черга на мене тратитися і в мене гроші “вкладати”

Все життя я присвятила своїм дітям. Скільки себе пам’ятаю, завжди дбала про їхній комфорт і забаганки.

Коли сину було одинадцять, а дочці дев’ять, ми з чоловіком розлучились. Тоді був такий період, що чоловік частенько заглядав до чарки, а все через те, що втратив пристойну роботу і не міг влаштуватись на іншу.

Без вагань я зібрала дітей, і ми переїхали жити до моїх батьків. Моя мама і тато оточили нас великою любов’ю і турботою, часто підтримували мене фінансово, що я і не відчула важкості у вихованні дітей.

Син мій вивчився на автомеханіка і сьогодні має свою майстерню, де він з ще одним колегою є власниками.

Живе син у місті, в нього сім’я двоє діток і дружина, моя чудова невісточка, яка працює сімейним лікарем. У житті дочки теж все склалося якнайкраще, виховує вона донечку, чоловік далекобійник. Сама працює бухгалтером на фірмі у брата.

Обидвоє моїх дітей живуть у достатку. Майже кожного року їздять на відпочинки за кордон.

Та найбільше мене засмучує в цій ситуації, що жодного разу ніхто з них навіть не заїкнувся, щоб мене звозити хоч раз на море Якого я за своє життя так і не бачила, адже не до моря мені було, коли я весь час працювала щоб у дітей все було.

Але як така справа, то я взяла і подала документи на закордонний паспорт.

В цьому році у мене ювілей, шістдесят п’ять років, буду натякати дітям що на подарунок хочу мандрівку з ними, адже час і їм про мене подбати, як би там не було, я дбала про них в свій час, піклувалась, виховувала.

Ці всі недоспані ночі чого тільки варті, до сьогодні згадую, аж мороз по шкірі йде, син то ще нічого, а дочка то така вредна була, що мені постійно жару давала.

Тепер маю повне право вимагати від них, тої любові і уваги. Тай кошти я на них немалі витрачала, нехай тепер і на мене трохи потратяться.

А то інакше, вони геть забудуть, що я також жива людина і хочу жити не гірше, аніж вони і світа трохи хочу ще побачити, щоб було чим перед коліжанками повихвалятися.

А то діти при грошах, а мама ще моря не бачила.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page