Гладченки – звичайнісінька родина. Чоловік Василь, дружина Людмила. Все у них було як у всіх – робота, дім.
День у день приходив Василь повертався додому після роботи, лягав на диван з газетою в руках, а дружина Люда вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, як їй все набридло, оце принеси-подай, і чловік нічого вдома майже не робить, ще і зарплату маленьку отримує.
Не подобалося чоловікові це бурчання, але він мовчки терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася.
Адже коли зустрічалися тільки, зовсім інша його Люда була – добра, лагідна, доглядала за собою. Ніколи її Василь розпатланою не бачив. А зараз…
Якось дружина розійшлася, як ніколи:
– Хоч сміття винеси! А то толку від тебе…
Василь взяв відро і, коли вийшов на вулицю, подивився на небо і почав благати:
– Господи, ну що ж за життя у мене!? Невже так і доживати свій вік з такою буркотливою і непривабливою жінкою?
І раптом почув Василь голос, наче його думках хтось говорив:
– Я можу допомогти твоїй біді. Тільки якщо я відразу перетворю жінку твою в прекрасну Богиню, у сусідів з’являться питання. А це нам ні до чого. Давай я поступово буду покращувати зовнішність і характер твоєї дружини. Але і ти повинен будеш постаратися. Адже для того, щоб жити з Богинею, і самому потрібно відповідати.
Василь на все був згоден заради життя з Богинею. Каже тільки:
– Скажи, а коли ти міняти її почнеш?
– Так прямо зараз і почну. – відповідає Бог. – Тільки злегка, як і домовлялися.
Повернувся в дім Василь, сів у крісло, газету взяв, та тільки не може на читанні зосередитися. Телевізор включив, а й кіно його не приваблює. Так і хочеться подивитися, чи змінилася Людмила.
Пішов він на кухню, сперся об одвірок і став її розглядати. Люда, відчувши його погляд, мимоволі поправила волосся рукою і запитала:
– Що ти так на мене дивишся?
Василь не знав, що відповісти і, зніяковівши, вимовив:
– Ось думаю, може допомогти тобі посуд помити?
– Мені? Посуд?.. – тихо перепитала дружина, знімаючи брудний фартух. – Так я його вимила вже.
Василь зауважив, як рум’янець з’явився на обличчі дружини, і почав витирати посуд, подумавши: «Уже змінюється Людмитла».
Тепер Василь з роботи хіба що не бігом повертався додому. Йому дуже хотілося побачити, як його дружина за день змінилася.
Але раптом одного разу він подумав, а що якщо вона вже в Богиню перетворилася, а я ніяк не відповідаю?
Про всяк випадок, Василь вирішив прикупити квіточок, що б в бруд обличчям не впасти.
Коли увійшов до будинку, Василь мало не сів на підлогу від здивування. Перед ним, у вишуканій сукні, стояла Люда, на голові – акуратна зачіска і сама ніби помолодшала.
Василь ніяково простягнув дружині квіти. Дружина охнула і, опустивши вії, прийняла букет.
Жила звичайнісінька сім’я Гладченків.
Які гарні у Богинь вії, промайнуло в голові Василя.
І тут він помітив сервірований стіл, запалені свічки та два келихи, наповнені пурпуровим вином. В домі стояв аромат святкової вечері.
Подружжя сіли за стіл, і тут Люда схопилася, зі словами:
– Вибач, я забула включити тобі телевізор. І ось я купила свіжі газети для тебе.
– Не потрібно телевізор, – зупинив її Василь, – і газети мені зараз не хочеться читати, там пишуть одне і теж. Я хотів тебе запитати. Завтра субота, які в тебе плани?
– А у тебе? – тихо промовила Люда.
– Нам тут на роботі давали квитки в театр, я взяв для нас, може, сходимо ввечері? Але перед тим може по магазинах пройдемося, купимо тобі сукню? – мало не проговорився Василь: «плаття
гідне Богині», але прикусив язика і тільки промовив, – сукню для походу в театр.
Василь говорив це і не міг відірвати очей від дружини. Вона ставала все прекраснішою і гарнішою. Обличчя сяяло щастям, а очі блищали.
– О Боже, як же все-таки Богині прекрасні! – промайнуло в голові Василя. І раптом він злякався. – Що, якщо вона і далі буде так гарнішати!? Чи зможу я відповідати? – І тут він подумав про дитину.
– Як було б добре, якби моя дитина народився від Богині.
Запинаючись і червоніючи, він повторив ці слова вголос.
Сльоза скотилася по щоці Людмили…
…”Яка ніч! Який ранок! Цей день! Господи, як прекрасне життя з Богинею!” – думав Василь, одягаючи на прогулянку другого внука.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
