fbpx
життєві історії
Глянувши на Лесю після цієї пропозиції, я зрозуміла, що мабуть для того, щоб порізати до столу огірки і помідори, потрібне щонайменше знання вищої математики. В наш час такого не було. Мені б було соромно так поводитись. Павло з нареченою пробули в нашому селі ще два дні, і я перехрестилась після їх від’їзду

Глянувши на Лесю після цієї пропозиції, я зрозуміла, що мабуть для того, щоб порізати до столу огірки і помідори, потрібне щонайменше знання вищої математики. В наш час такого не було. Мені б було соромно так поводитись. Павло з нареченою пробули в нашому селі ще два дні, і я перехрестилась після їх від’їзду.

На вихідних Павло привіз до нас в село дівчину. Ну як дівчину, тепер уже наречену: заяву подали недавно, літом весілля планується. Ми її бачили, звичайно, мигцем, але майже не спілкувалися, якось не було такої можливості… Вони і зустрічаються пів року всього.

Причому, саме зустрічаються, разом не живуть, хоча у нашого Павла окрема квартира… І тут син нас ощасливив – мовляв, одружуся!

Батько каже – ну, вези тоді наречену у вихідні до нас додому, представиш офіційно, відсвяткуємо заручини… Молоді приїхали в суботу до обіду. Звичайно, я готувалася до їхнього візиту, наготувала багато чого. Вони приїхали – я почала накривати стіл!

– Лесю, не допоможеш мені на кухні?

У мене взагалі все готове було. Оселедця чистити я її не заставляла. Просто хотіла таким чином поспілкуватися наодинці. Думаю, ну виделки розставить, серветки, хліба наріже… Дивлюся, а вона навіть оком не моргнула. Вона подумала, що я жартую, і навіть не підвелася, нічого не сказала!

Залишилася з чоловіками за столом. Сидять, розмовляють, сміються… Думаю, ну добре, може, не почула, не зрозуміла. Принесла все на стіл сама, пообідали ми, вони з Павло встали з-за столу і пішли в кімнату, відпочивати з дороги, ми з чоловіком залишилися посуд мити і зі столу прибирати… Кімната для молодих у мене була вже підготовлена.

Після відпочинку ті вирушили на річку і погуляти по селу, а повернулися знову до накритого столу. – Кажу, давайте зараз чай поп’ємо з пиріжками та бутербродами, а ввечері шашлики будемо смажити. Леся, поріж, будь ласка, огірки та помідори! А вона мені і заявляє – “А у мене, Олена Юріївна, правило: я в гостях нічого не роблю, а просто відпочиваю. Звідки я знаю, як у вашій сім’ї овочі треба різати? Наріжу ще не так, навіщо це треба!”.

Я від почутого присіла! Ну скажіть мені, старій бабі, як огірки та помідори ще можна нарізати? Чесно кажучи, не уявляю…

Леся, всі дні що пробула у нас, діяла строго по своєму правилу – по господарству не вдарила палець об палець. Увечері чоловіки смажили шашлики, Леся стояла поруч з ними у мангала і розказувала анекдоти, поки я робила салат з капусти і різала ті ж овочі.

Відчуваючи, що я вже на взводі, мити ввечері посуд зголосився Павло. Леся навіть пальцем не ворухнула, щоб йому допомогти.

Ну хоч посуд зі столу можна було зібрати і віднести до раковини? В наш час такого не було…

На наступний ранок молоді спали до обіду, потім ліниво виплили до знову ж накритого господинею столу, а там і почали збиратися додому – завтра на роботу, мовляв. Леся принципово навіть ліжко за собою не застелила. – Теж, напевно, боялася заправити ліжко не так, як у нас прийнято!

Що ж. Таке диво бачу в перший раз… В мене велика родина, і ми часто приймаємо в себе гостей, але всі ж рвуться допомагати, адже гуртом прибрали, а потім гуртом веселитися, чи передачу якусь подивитися.

Я ще розумію, якби я її грядки заставила полоти, чи ті ж огірки зібрати з городу, а тут просто порізати… Треба ж мабуть вищу математику для цього знати.

А може бути, дівчина права – вона приїхала в гості, її запросили, тому доглядати за гостями повинні господарі? І це з нашого боку безпардонність, давати гостям доручення? Що думаєте? Хто правий, і чи уживусь я з такою невісткою?

Щось підказує мені серце, що ні…

Фото ілюстративне – polki

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook