Горе-друг Влада, перш ніж піти спати, вирішив розповісти все про улюблену невістку Іванні Петрівні. – Вона ще та бариня була в нашому містечку. Кожен її знає. А найголовніше, що ваш онук, як ви думаєте, насправді не ваш. – Василя батько ледь втихомирив. А на наступний день, з самого ранку, від Іванни Петрівни пролунав дзвіночок. – Треба зустрітися, синок. І краще на нейтральній території.
***
Іванна Петрівна натішитися не могла онуком. Ладненький такий вийшов, міцненький.
Жінка в ньому прямо душі не чула.
Колись, років десять тому, її улюблений і єдиний син Влад гаркнув у відповідь на батьківське бажання бачити його юристом. І поїхав… Спочатку не дзвонив і не писав, все ображався, батьки мало з розуму не зійшли, але потім відтанув.
Але жити став там, додому не повернувся.
Додому не їздив взагалі, правда став по скайпу кожен день з батьками розмовляти. Щоб не хвилювалися так сильно, мовляв все у нього там добре.
А десь років через п’ять після свого від’їзду, раптом заявив, що їде на батьківщину і не один. З молодою дружиною.
Мати з батьком звичайно ж образилися на нього, але дізнавшись, що у них скоро буде внук, швидко відійшли.
Невістка виявилася чудовою дівчиною, красивою, розумною і, що найголовніше, доброю. Було видно, що вона любить їх сина, а інше для матері було неважливо.
Молоді з пів року пожили у батьків, а після народження Матвія придбали однокімнатну квартиру. Інна, невістка Іванни Петрівни, її зовсім не цуралася, ставилася як до матері рідної. Та й жінка похилого віку прив’язалася до цієї доброї дівчини і вже не уявляла собі своєї сім’ї без неї.
Якось раз до Влада в гості завалився один-колега, будучи проїздом в їхньому місті. Такий собі – балабол, він примудрився втомити всіх. Ночувати у молодих було ніде, тому його з цією місією відправили до батьків Влада. Гість мабуть не насолодився святом зустрічі до кінця, так як притягнув з собою пляшку, яку в гордій самоті і уприходував.
А потім став говорити Іванні Петрівні дивні речі. Про те, що Влад Інну вже взяв, коли та чекала дитину, що Матвійчик не його син, що Інна взагалі гуляща. Ледве-ледве його батько Влада втихомирив.
Вранці, провівши гостя, Іванна Петрівна зателефонувала синові і попросила про зустріч поза стінами його квартири, один на один, так би мовити. У кафе, за столиком, мати почала розпитувати сина про вчорашню розмову його гостя. Виявилося, що все це було правдою. Тільки Інна не була гулящою, як її описував нічний оповідач.
Це сталося тоді, коли Влад ще не був знайомий з нею. Інна працювала медсестрою в лікарні і з роботи поверталася завжди пізно. В одну з таких ночей все й трапилося. Так як у дівчини були проблеми зі здоров’ям, їй гріх робити не дозволили. Так вона і жила, поки не зустріла Влада.
Зрозумівши, що між ними зароджується щось більше, ніж дружба, Інна відразу ж розповіла про своє становище. І пояснила, що зрозуміє, якщо Влад піде і не повернеться. А він не пішов. Він любив її і хотів бути поруч. І чому дитина, яку носить його кохана, може бути йому чужа? Адже це її частинка. Коротше кажучи, син Іванни Петрівни виявився хорошою людиною.
Коли Влад закінчив говорити, то з якимось переляком подивився на матір. А потім відразу додав: “Мамо, я тебе, звичайно ж, люблю. Але Інну з Матвійчиком ні за що не кину, навіть не проси “.
Мати підійшла до сина і обняла його зі словами: “Любий мій, навіщо я буду тебе просити кинути мою доньку та онука? Я пишаюся тобою, ти справжній чоловік. А з другом тим більше не спілкуйся, не рівня він тобі. Немає в ньому того, що я виховувала в тобі. І як бачу – НЕ безрезультатно”
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
