Гості гомоніли за щедро накритим столом. Тому коли вперше пролунав дзвінок вхідних дверей, ніхто й не почув. Та й не чекали ми більше нікого. – Оксано, це салюти за вікном, чи ми ще когось чекаємо? – Я була неабияк здивована, коли відкривши двері, побачила на порозі Марічку з чотиримісячним Матвійком на руках. – Я ж просила! Для чого весь цей цирк?

Гості гомоніли за щедро накритим столом. Тому коли вперше пролунав дзвінок вхідних дверей, ніхто й не почув. Та й не чекали ми більше нікого. – Оксано, це салюти за вікном, чи ми ще когось чекаємо? – Я була неабияк здивована, коли відкривши двері, побачила на порозі Марічку з чотиримісячним Матвійком на руках. – Я ж просила! Для чого весь цей цирк?

– Що будете на Новий рік робити? – подзвонила Марічка 25-го грудня, – дома? Щастить вам, друзі прийдуть, весело буде.

В принципі на тому у нас в той день розмова і закінчилася. У мене на роботі звіти, перед святами була загружена, та ще підготовка до свята: подарунки родичам вибрати, продукти на стіл закупити, та ще й домовитися з усіма хто що готує, хто що приносить, хто о котрій приїде.

– А я одна, – скаржилася Марічка числа 28-го по телефону, – мої сидіти з Матвійком категорично відмовилися, в гості збираються. Нікому ми з синочком не потрібні.

– Марічко, – кажу, – синові у тебе 4 місяці, ну як ти його залишиш на батьків? Починаючи з того, що годувати його хто буде?

– Ніхто, – зітхає Марічка, – може тоді я з Матвійком до вас в гості приїду?

– Марічко, – кажу, – це не зовсім доречно. Будуть у нас пари бездітні, ми потанцювати хочемо, музику послухати. Та й не треба тобі до нас, повір.

Це було правдою. У моєї двоюрідної сестри є дочка, але їй 5 років і її з чоловіком відпустили погуляти її батьки, залишаючи дівчинку у себе. А ще в нашій компанії буде ще одна моя подруга з хлопцем і рідний брат чоловіка з дівчиною. Той самий “чоловік”, який близько року тому відмовився одружитися на Марічці.

Вийшло так, що ми з Марічкою познайомилися з двома братами разом. Марічка з Артемом зустрілися кілька разів і розбіглися, а ми з Антоном дійшли до РАЦСу 4 місяці тому, якраз Марічка тоді в пологовому будинку була.

– Як ти так можеш! – вимовляла я Артему, коли Марічка розповіла про свою вагітність і про те, що Артем відмовився одружитися на моїй подрузі, – знати тебе не хочу!

– Ми розлучилися з Марічкою 5 місяців тому, – виправдовувався Артем, – по її, до речі, ініціативі. А тепер у неї 3-й місяць? Як таке можливо?

Власне дата народження дитинки подруги підтвердила повне “алібі” Артема: батьком Матвійка він бути не міг. Але Марічка неабияк похитала нерви і мені з майбутнім чоловіком, і Артему, і його батькам. І навіть моїй мамі, якій подруга говорила, що раз один брат так вчинив, то і другий під хорошого просто маскується.

Ми не спілкувалися з нею деякий час, але за місяць до Нового року вона активізувалася. До речі, в своїй спробі обману Марічка так і не зізналася. І ось її спроба напроситися до нас на свято!

– Якщо вона буде, – сказав Артем, – ми не прийдемо. Не хочу сцен на порожньому місці. І дурня з себе робити не дозволю. Я його розуміла, поведінка Марічки мені не подобалася, та ще мама моя справедливо помітила: – – Навіть власні бабуся з дідусем не захотіли потурати донечці в її “гульках”, – хлопчик маленький, треба вдома сидіти і виховувати дитину.

31-го числа ми спочатку заїхали до моїх батьків, потім до батьків чоловіка, а вже звідти поїхали до нас: мені квартира однокімнатна від бабусі дісталася, тому і святкувати вирішено було на нашій території. І все б було гладко, якби без 10 хвилин до 12 не пролунав дзвінок у двері.

-Хто це, цікаво? – сказав мій чоловік і пішов до дверей, – Напевно новий рік або “снігурочка”. Але через хвилину за моїм розгубленим Антоном виникла фігура Марічки з немовлям на руках.

– Вітайте матір з дитиною! – весело промовила вона, – Свято ж сімейне, ось ми і не всиділи дома, вирішили зустріти Новий рік, перший, до речі, в житті Матвійка, з його татом.

Артем розлютився і вискочив на балкон.

– Марічко, – кажу, – давай не будемо це починати. Не треба було тобі приїжджати. Ми тебе не чекали, йди додому.

– Куди я піду, – почала говорити Марічка, – Матвійко мокрий, мені треба його переодягнути, та й куранти ось-ось проб’ють.

-Переодягай, – дозволила я, – і йди. Куранти я не почула: Артем з подругою зустріли свято на балконі, мій чоловік пішов на кухню, а решта спостерігали, як Марічка переодягає дитину, зсунувши в бік святкові страви і келихи.

– Ну все, – оголосила неочікувана гостя через 20 хвилин, зіпсувавши свято, – ми йдемо, а що, тато нас не проведе, таксі не викличе навіть?

Яке таксі, – не витримав мій чоловік, – ти в сусідньому будинку живеш! Який тато? Де ти його знайшла?

В результаті Марічка пішла, голосно грюкнувши дверима. Свято було зіпсовано, хоча ми і намагалися якось ще відновити його атмосферу. А вранці 1-го числа Марічка знову зателефонувала.

– Я чого заходила, – почала подруга, – я хотіла вас з чоловіком хрещеними покликати до Матвійка. Але ви повелися так… Виштовхали молоду матір з дитиною, в ніч виштовхали, так що тепер не покличу.

– Як добре, – промовила я, вже поклавши слухавку.

– Що? – не зрозумів спросоння мій чоловік.

– Немає, – кажу, – у мене подруги більше. Зовсім.

-Треба здавати в оренду цю квартиру, – пробурчав Антон, – брати іпотеку в іншому районі.

Це правда! Подумала я про себе: правильне рішення. І спільна власність, і більшу візьмемо, нас же до наступного року буде вже троє. А до візиту Марічки чоловік на іпотеку не наважувався, говорив, що так назбираємо, нічого переплачувати банкам. Так що дякую тобі, колишня подруга, хоча б за це.

Фото ілюстративне – rocketcdn.me

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook