– Готуйся. Матуся з братом приїжджають, квартиру твою ділити будуть!
Я відмовилася від своєї частки на його користь, а він написав дарчу вже на всю квартиру повністю на мене. Я здивувалася його вчинку, але він сказав:
– Потім зрозумієш. Головне, не слухай їх – вони будуть брехати.
***
Є у мене тітка Ліля, молодша мамина сестра. З мамою вони не спілкувалися – з уривків маминих розмов, я зрозуміла, що тітка кинула мою маму зі спадщиною.
Я знала, що у мене є двоюрідні брат і сестра, Ваня і Віра. Я пам’ятала, як ми в дитинстві гралися разом. А недавно до мене в друзі додалася Віра і розповіла багато цікавого.
А у мене, треба сказати, якраз дуже важкий період в житті – мами не стало три роки тому, і ось тато дочекався, коли я закінчу інститут, і – слідом за нею…
Батьки дуже любили одне одного, тато все моє свідоме життя носив маму на руках і задаровував її квітами. Я думаю, тато так і не зміг змиритися, що мами більше немає в його житті.
Відразу після того, як тато вступив в права спадщини на мамину половину квартири і я відмовилася від своєї частки в його користь, він написав дарчу вже на всю квартиру повністю на мене.
Я тоді здивувалася його вчинку, але він сказав:
– Потім зрозумієш. Головне, не слухай їх – вони будуть брехати.
Я спробувала розпитати докладніше: хто вони, про що брехати, навіщо? Але тато віджартувався.
І півроку не пройшло, як мені написала Віра. Вона нагадала, що є дочкою тітки Лілі і сказала, що скоро буде у справах в моєму місті і що нам з нею треба серйозно поговорити, що у неї для мене є важлива інформація.
Причин для відмови я не бачила, написала їй свій номер телефону та адресу і попросила заздалегідь подзвонити.
***
Віра приїхала через тиждень. Я забрала схвильовану сестру з вокзалу і привезла до себе в квартиру. Вона озирнулася і сказала:
– Миленько у тебе тут. Шкода, що скоро тобі доведеться переїхати. Пішли на кухню, розповім.
Віра розповіла мені, що Ваня – мій брат по батькові. Вона точно була не в курсі, чому так вийшло. Але саме через це бабуся все залишила своїй старшій дочці Лілі, а не поділила між нею і моєю мамою. І ніби якраз таки через те, що тато спочатку залицявся до Лілі, а потім, коли вона була у положенні, кинув її і одружився на моїй мамі.
– Мама з Ванею сюди збираються, квартиру твою ділити будуть. Готуйся.
Я задумалась. Ділити Вані було нічого – тато написав дарчу на мене, накопичення татові лежать удома – банкам він не довіряв, машина – моя, на моє ім’я куплена. А більше у тата і не було нічого. Та й історія ця з батьковим батьківством – він так любив маму, що я сумнівалася в розказаному. Хоча, в житті всяке можливо…
– Дякую, що попередила, Віро. Нехай приїжджають, раз хочуть.
Я поклала Віру спати і заснула сама. Сплю я досить чутливо, і прокинулася від того, що хтось шарудить паперами. Я відкрила очі і побачила Віру, яка рилася в моєму столі з включеним на телефоні ліхтариком.
– Ти щось загубила? – запитала я. Віра злякалася, підскочила і впустила телефон. Екран її смартфона зустрічі з підлогою не пережив.
– Нічого, я… а… ну тут … – почала вона мимрити.
– Віро, йди спати. Завтра підеш. Не порахуй мене не привітною господинею, але гості, які копаються в моїх речах, мені не потрібні.
З ранку Віри вже не було, а вхідні двері були відчинені навстіж. Я перевірила – ніби все на місці. Через кілька днів мені подзвонила тітка Ліля.
Судячи з голосу, нетвереза:
– Що, вмовила татуся дарчу на тебе написати, так? Брата свого обділила, безсовісна. А він одружився, живе на орендованій квартирі. Все матуся твоя винна. Якби не вона, він би на мені одружився. Треба було їй з’явитися і все зіпсувати…
Я не стала її слухати, просто скинула дзвінок. Більше вона не дзвонила. А от Віра ніяк не могла залишити мене в спокої: вона надзвонювала і вимагала, щоб я купила їй новий телефон, натомість того, який вона розбила через мене. Т
ітка Ліля з Ванею так і не приїхали. Мабуть, Віра їм сказала, що квартира дісталася мені по дарчій і їм ловити нічого.
Після ось такого недовгого спілкування з цією ушлою сімейкою, я зрозуміла, чому мама з ними не спілкувалася – такі родичі гірше за ворогів, чесне слово. Вони мені також не треба, прикро, звісно, рідня ж, але жила без них і надалі проживу.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
