Гроші після продажу квартири я збираюся витратити на себе, а як ще? Дітям дала по 1000 доларів, але краще б і цього не робила, бо ніхто не оцінив, невдячні. Справа в тому, що недавно я переселенцям вдало продала своє житло, яке довгі роки здавала квартирантам.
Свого часу мені дуже пощастило стати власницею двох квартир. В одній, 2-кімнатній, я прожила все життя. Другу, 3-кімнатну, я віддала в оренду квартирантам. На той момент мені було вже 40 років, а мій син Ігор закінчував школу. З чоловіком ми ще в молодості розійшлися, і з того часу я заміж не виходила.
Син поїхав навчатися до столиці. Треба сказати, що наші стосунки з ним близькими ніколи не були. Тому Ігор хотів якнайшвидше від мене з’їхати. Благо хоч вчився непогано. Він отримував стипендію та жив у гуртожитку. А після випуску почав жити зі своєю дівчиною та влаштувався на роботу за професією.
За весь час додому син приїжджав не більше 5 разів. Тому я не була особливо посвячена в його особисте життя.
А я тим часом працювала у школі та займалася своєю нерухомістю. Здається, що це легко: здав квартиру і отримуєш гроші щомісяця. Але насправді доводиться то лагодити щось, то з сусідами сперечатися, то з квартирантами розбиратися. Буває, що вони затримують оплату або хочуть, щоб я знизила оренду.
Я людина не дуже конфліктна. Завжди намагаюсь йти назустріч, допомогти. Але часом мною просто користуються. Тому я вчуся відстежувати ці моменти.
Ось, наприклад, коли мій син одружився, він зі своєю новою дружиною думав, що я віддам їм свою 3-кімнатну квартиру. Вони постійно дзвонили мені і питали про це. Але ж я не для цього купувала житло!
Мій син став на ноги, він повинен думати про своє помешкання самостійно. Я йому ще на старті говорила, що про такі речі треба думати заздалегідь. Наприклад, починати відкладати гроші на квартиру. Але Ігор не слухав мене. Покликати дівчину заміж розуму багато не треба. Неначе я сама не була в такому ж становищі колись.
Словом, ми тоді з сином не порозумілися від слова зовсім. А невістка вже була при надії. Сказала, щоб я не розраховувала на спілкування із онуком. А я й не прагнула цього. До дітей, зізнаюся, завжди була байдужа. Я не бігатиму перед сином і невісткою на побігеньках, бо мене шантажують. Це маніпуляція!
Згодом ця ситуація якось зам’ялася. З онуком Макарчиком я зрештою таки познайомилася. Але не скажу, що якось перейнялася. Мені не подобається ні моя невістка, ні те, як вона виховує дітей. Але втручатися у ці справи я не хочу. Нехай роблять, що хочуть.
Сама ж я роблю так само і живу, як вважаю за потрібне. Нещодавно продала свою трикімнатну однм людям з Херсонщини. Хочу пожити для себе і не думати про завтрашній день. Гроші після продажу квартири почала витрачати на себе. Нарешті поїхала за кордон. Скромно, але все ж таки краще, ніж нічого.
Синові про продаж квартири вирішила не говорити. Натомість на Новий рік подарувала йому, дружині та малюку по конверту. У кожен поклала 1 тисячу доларів. Вони відкрили конверти, коли я вже пішла. Син одразу ж зателефонував, щоб дізнатися, звідки у мене такі великі гроші.
Тоді я вже сказала правду. Ігор не зрадів новині. Почалася суперечка: чому я не сказала, як я могла так вчинити і все таке. Про мої бажання у цій ситуації не думає ніхто.
Ось уже другий місяць син на мене дметься. Каже, що я думаю лише про себе. А про ті гроші, які я подарувала рідним, ніхто не згадує. Наче їх і не було. І ось де я завернула не туди? Чому вони такі невдячні по відношенню до мене? Я вже думаю, що краще б і тих грошей не давала, чесне слово.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
