Хоч би вона пішла до когось! Але кому вона треба у 56? А мене вже так дратує: запустила себе, нічим не цікавиться. І як я колись в неї закохався? Але сам піти не можу, бо діти засудять, від людей соромно.
З дружиною разом з 23 років, ми однолітки. Але я в свої роки добре виглядаю, бо я вчитель фізкультури, стежу за собою, хоч і на пенсію недавно вийшов.
Тепер я вдома, більше спілкуюся з дружиною і зрозумів, що з кожним роком вона дратує мене все більше… Її вигляд, звички, смаки…
Та які там смаки! Запустила себе, нічим не цікавиться. І як я колись в неї закохався? Розумію, що старіти поруч з цією людиною не хочу, нам ні про що розмовляти! Діти виросли, а у нас – нічого спільного.
Я прогулянки, спорт люблю, а вона з роботи прийде, їсти щось приготує або пельмені зварить – і в телевізор чи телефон до самої ночі з кимось там переписується, щось читає чи дивиться, коментарі строчить… І так – з дня у день.
Я б дуже не проти, щоб вона покинула мене, хоч би пішла до когось! Але кому вона треба у 56?
Але сам піти не можу, бо діти засудять, від людей соромно. Подумаю серйозно про те, щоб завести собі жінку для душі на стороні… Може, тоді й до дружини стану терпиміше?..
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
