Хоч це і були чотири вихідні поспіль, та я хотіла за ці дні і відіспатись, і відпочити, але моя подруга вирішили “розбавити” мій час. На годиннику вже третя ночі, а Василина й не думала від нас йти. Чоловік покірно сидів поруч, і слухав всі ці історії. І скажу вам чесно, ми їх вивчили вже напам’ять. Василина опустила очі і знову замислилась. Почала щось згадувати. Вона втомилася від своїх років, життя її “поводило”. Вона мала дорослу доньку та один законний шлюб.
Було три години ночі. Карина була втомлена, хотілося спати, але ніяк не вдавалося “провести” подругу додому. Та все скаржилася і скаржилася, бурмотіла і бурмотіла…
Так само чемно поводився і чоловік Карини — він відрізнявся ввічливістю, тому доводилося сидіти і слухати ці розмови.
– Людоньки, ми ж подужали тільки пів пляшечки “червоненького”, Карина як ні в чому не бувало, а Василина попливла.
– Ох Павло, ти бач який! — не вгамувалася Василина. — Він мене колись кохав! Я ж тоді розлучилася, на душі кішки шкребли. Так він мені тоді допомагав як міг. Я йому така вдячна!
– Як допоміг?, – запитує Карина.
– Він тоді говорив – Василино, нікому немає справи до твоїх проблем. Просто не переставай доглядати себе, наноси косметику, укладай зачіску. І я тоді інакше подивилася на себе!
Карина з Павлом почали передивлятися.
– Василино, це не дуже схоже на допомогу!, – каже Карина.
– Навіть не зрозуміло… Чоловік він непоганий. Завжди стіл у ресторанах замовляв. І завжди нас добре обслуговували.
А чому він тоді кинув тебе?
– Так незрозуміло!
– Можливо, він був гірший, ніж ти думаєш?
– Та ні, нормальний хлопець.
Карина з Павлом знову почали переглядатись.
– Чесно кажучи, Матвій – ось хто засів у моїй пам’яті! Ось чоловік! На всі 100%! Ну з ним я була б як за кам’яною стіною.
Каина з Павлом уже неодноразово чули цю історію. Насправді багато разів. І Василина її знову вирішила переказувати.
– Його посада – лікар у воєнному госпіталі. Ми якраз із цього питання й познайомилися. Матвій тоді був молодший за мене на 5 років. Я ще недосвідченою була. Мені 28, а йому 23. Ми зустрілися недовго. Тільки я тоді йому так і повідомила, що ми зустрічатимемося рівно до того моменту, поки я з нормальним чоловіком не познайомлюся. Ось він і розлютився. А тепер ось лікті кусаю.
Василина опустила очі і знову замислилась. Почала щось згадувати. Вона втомилася від своїх років, життя її “поводило”. Вона мала дорослу доньку та один законний шлюб. Важко сказати, що думали оточуючі із цього приводу. У чоловіків вона мала популярність. Тільки вони постійно йшли. Але ж Василині так хотілося знайти постійного чоловіка!
– Ось коли вийду заміж, то відразу ж стану безтурботною!, – повторювала вона.
Саме себе вона звинувачувала у невдачах у особистому житті. Адже вона могла кинути необережну фразу, а сама продовжувала морочити голову своїм співрозмовникам. Ніхто в здоровому глузді не слухатиме нескінченні розмови про особисте життя когось. Це хіба близькі друзі чи рідні. А у Василини з цього питання рекорд. А після “червоненького” – хоч з хати тікай!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
