Хочу припинити спілкування свекрухи Ольги Вікторівни з онуком, тому що її виховання – це один великий педагогічний провал. Я змучилася чоловіка перевиховувати в нормальну людини, оскільки матусиними стараннями він виріс побутово недорослим. Тепер вона прищеплює такі ж якості онукові, нашому синові Маркові.
Коли ми з чоловіком Сергієм познайомилися, він здався мені дуже начитаною, цікавою і глибокою людиною. Та й на зовнішність дуже навіть симпатичний. Я дякую долі, що живу в століття, де вважається нормальним пожити разом до весілля, тому що такого здивування, м’яко кажучи, я не відчувала ніколи.
Сергію на той момент було вже 25 років. Але при цьому він не вмів користуватися пральною машинкою, ні разу не торкався до пилососа, поняття не мав, де в будинку лічильники і як змінюється звичайна лампа.
Я спочатку думала, що він приколюється. Не може у людини, яка прожила чверть століття з корисних побутових навичок бути тільки винесення сміття і розігрів в мікрохвильовці. Спочатку думала, що він жартує, потім, що хоче турботи, а в кінці я вирішила, що хтось просто вмостився мені на шию і ноги звісив, оскільки виглядало це саме так.
На мені були прибирання, покупка продуктів і приготування, оплата рахунків і комунікації із зовнішнім світом, типу викликати сантехніка, записати до лікаря і так далі. А коханий давав гроші і невинно плескав очками.
Так ми побарахталісь два місяці, перш ніж я зрозуміла, що він насправді має віддалене уявлення про реальне життя. Та про що говорити, якщо він міг цілий день сидіти голодним через те, що мікрохвильовки у нас не було, а на плиті він розігрівати не вміє. Спробував один раз, так потім добу квартиру провітрювали і сковорідку довелося викидати.
Довелося поступово освоювати з ним те, що нормальні діти вміють вже років до 11 – розігрівати їжу, ходити в магазин, запускати пралку. Я відкрила людині новий чудовий світ, про існування якого він тільки здогадувався.
Чому я його не кинула тоді? По-перше, я його люблю, по-друге, Сергій не відмовлявся вчитися. Ні, звичайно, коли у нього не виходило з першого разу, він починав обурюватися, що взагалі це не чоловіча справа, але кілька розмов з розписом перспектив розлучення швидко повернули його в реальний світ.
Зараз ми маємо вже цілком життєздатну людину, яка точно виживе, якщо я поїду на місяць-другий. Давалося це важко, але я вважаю, що результат того вартий. Ми вже три роки з Сергієм щасливі в шлюбі.
Після знайомства з його мамою, я зрозуміла, звідки там вітер дме. Ми прийшли в гості до Ольги Вікторівни, так вона йому навіть чашку не дала обполоснути, вирвавши з рук і примовляючи, що мити посуд не чоловіча справа. Виявилося, що за постулатам цієї жінки, до чоловічих справах не відноситься нічого, крім заробляння грошей, підйому тяжкості і ремонтування.
Такої зашореності в одній людині я не зустрічала вже дуже давно. Мене, людину, яка вперше прийшла до неї в гості, можна припрягти робити нарізку, протирати зі столу і потім мити посуд, а рідного синочка не можна!
Коли свекруха прийшла до нас в гості і побачила, що син налив їй чай, сам порізав продукти, а потім ще й посуд помив, у неї трохи очі не випали. А у чоловіка навіть руки на місці лишилися від цих процедур.
Мені, звичайно, на вухо шепотіли, що не можна чоловіка заганяти під каблук і змушувати займатися чисто жіночими справами. Але я відповіла, що знаю тільки одну чисто жіночу справу – народжувати. Все інше можуть робити особи будь-якої статі.
Свекруха не раз намагалася наставити нас на шлях істинний, але у неї не виходило. Вона ніби як змирилася, що Сергію дісталася та, яка нещадно його експлуатує.
Але з’явилася інша проблема – тепер свекруха намагається в тій же манері виховувати онука, Марка, вселяючи йому, що він взагалі нічого не повинен робити, це жіноча справа. А у дитини зараз такий вік, коли він вибирає для себе зручну картинку світу. І світ бабусі йому дуже подобається.
Йому не треба прибирати іграшки, допомагати мамі, акуратно складати речі. Він повинен добре їсти і мати задоволений вигляд – все! У нас вдома це не прокатує, тому все частіше у нас мама погана, а бабуся гарна.
З мамою Сергія не раз говорила вже, що так робити не можна, але вона робить нерозуміючий вигляд з розряду “а що такого”.
Я для себе вирішила, що папугою я бути не хочу. Не розуміє по-хорошому, значить буде не по-хорошому.
Онук більше до неї відпускатися сам не буде. Максимум мама чоловіка може приходити до нас в гості. Якщо продовжить таку ж поведінку, то і цього не буде. Сергій, дякувати, на моєму боці, до речі, він пам’ятає, як складно перенавчатися в дорослому віці. Можливо, я не справедлива до його мами, але інакше не можу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
