Хочу розповісти історію своєї родини, яка, як не крути і щоб не казали, жила при Союзі набагато краще, ніж останні 30 років.
Багато хто сьогодні серед моїх 60-річних ровесників обговорює, як жилось у Радянському Союзі. Як кажуть, кожна сім’я має свої особливості. І кожна медаль має дві сторони, тому сьогодні хочу повернутися в минулий час і розповісти історію своєї родини, як вона жила в 70-80-ті роки минулого століття.
Одразу хочу сказати, що жили ми не у столиці і навіть не у місті-мільйоннику. Звичайне районне місто, яких у Радянському Союзі було дуже багато.
Мій тато працював на заводі. Він не мав вищої освіти і був партійним діячем. Він був звичайним роботягою з правильними руками, за що й отримував 300 рублів зарплати. Мама була лікарем. Вона отримувала 180 рублів, до яких входили надбавка та нічні чергування.
У бабусі, яка мешкала з нами, пенсія була десь 70 рублів. І ось в цілому дохід нашої сім’ї становив 550 рублів, що за тими мірками було дуже непогано.
Батько з матір’ю отримали трикімнатну квартиру. За її покупку вони нічого не платили, а комунальні платежі у опалювальний сезон складали 12 рублів.
Батьки й сьогодні мешкають у цій квартирі. Лише тепер комунальні платежі становлять близько 5 тисяч із опаленням. Так, прибуток теж трохи збільшився, але не настільки, щоб перекрити таку різницю.
Щодо продуктів у магазинах. Звичайно, ковбаса по 2,20 чи 2,80 була не завжди. Але якщо дуже хотілося, то можна було зайти до кооперативної крамниці і там її купити. Звичайно, коштувала вона там у півтора рази дорожче, але моя сім’я могла собі це дозволити. Не часто, але могла.
З м’ясом взагалі проблем не було. На ринку завжди можна було купити м’ясо. Причому будь-яке, на вибір. І вартість цього м’яса була 3-4 рублі за кілограм.
А з кілограма м’яса можна було приготувати що завгодно. І ковбаси вже хотілося не дуже. І мама із бабусею завжди готували різноманітні м’ясні делікатеси на нашій кухні. Сьогодні, щоб купити кілограм м’яса, потрібно місяць не платити за комуналку. А потім місяць не їсти м’яса, щоб розрахуватися за комуналку.
Найдешевшим був проїзд у громадському транспорті. У середньому, якщо скласти різноманітний транспорт, виходило близько 5 копійок. Та й сам бензин був дешевшим і якіснішим. Що вже казати про запчастини, коли в мало не кожному місті був ремонтний завод і запчастини не були дефіцитом.
Сьогодні ж вартість проїзду у громадському транспорті навіть не покриває всіх витрат, і при цьому ціна лише зростає.
Так, звісно, були й мінуси того життя. Електронна техніка коштувала дуже дорого. І не кожна сім’я могла собі дозволити придбати телевізор. Але якщо телевізор купувався, то він був на віки. Те саме і з іншою технікою.
У мене вдома досі стоїть радянський подрібнювач та соковитискач. Мені здається, що їх просто неможливо зламати. Сьогодні техніка дешева, але й якість її в рази гірша. Та й ніколи тоді було дітям та молоді дивитися телевізор.
Секції та гуртки при школах завжди були переповнені. Все це було безкоштовним, і можна було ходити, куди душа забажає. А профспілкові квитки за 1/10 вартості дозволяли школярам подорожувати усією величезною країною. Так ми з класом їздили практично кожні канікули.
І освіта була зовсім іншою. Нас вчили мислити та думати, аналізувати. І навантаження було таким, що ми встигали і на гуртки, і у дворі м’яч поганяти, і відпочити.
І при цьому було модно добре вчитися. Про репетиторів тоді й не знали. І шкільних знань цілком вистачало, щоб вступити до університету на бюджет та отримувати п’ять років стипендію.
Можна довго говорити про плюси та мінуси тієї системи, і зараз у мене обов’язково полетить каміння за всі ці слова.
Але ж все залежить від людини та її оточення в цій системі. І те, що я пам’ятаю з радянського минулого, мені подобається. Хоча вся наша родина любить Україну і нашу неймовірну Полтавщину, але з пісні, як то кажуть, слів не викинеш. Зараз життя для літніх людей в нашій країні в рази складніше, ніж було за Союзу.
Всім добра й миру, дякую за увагу! Буду ради почитати ваші думки й відгуки.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.