Хочу запитати у таких самих жінок, як я, може хтось порадить, як зробити так, щоб мій коханий чоловік пішов нарешті з родини до мене? І не спішіть засуджувати, поки не вислухаєте мою історію. Це дуже важко – бути другою.
Три роки тому я познайомилася із чоловіком моєї мрії. Це сталося на одному заході по роботі, і між нами одразу спалахнула іскра. Після вечора, проведеного разом, ми поїхали до мене додому. Я почувала себе так, ніби знаю цю людину все своє життя. Це відчуття якоїсь спорідненості душ, якщо хочете.
У той момент я і припустити не могла, що мій новий супутник має дружину. Рома розповів мені про це лише за місяць наших стосунків. А я, наївна, нічого не підозрювала. Хоча ми завжди зустрічалися ніби таємно: то в мене вдома, то в готелі, номер якого знімав він.
Коли я дізналася про шлюб Романа, зрозуміла, що стала його дюбаскою. З одного боку, мене мучило сумління. Я не думала, що колись приміряю на себе таку роль. З іншого боку, я просто хотіла бути щасливою. Поруч із цим чоловіком я була саме такою.
Я бачила, що і Роману добре зі мною. Ми не просто насолоджувалися стосунками, а й говорили про все на світі. Я знала про Рому буквально все, починаючи з його дитячих спогадів і закінчуючи тим, як він познайомився зі своєю дружиною. Дітей вони не мали. І це мене заспокоювало.
Я щиро вірила в те, що рано чи пізно він від неї втече. Спочатку я на це навіть натякнути не намагалася. Мені хотілося зрозуміти, чого Роман хоче від наших стосунків. Але з часом нічого не змінювалося. Ми продовжували зустрічатися таємно, могли не бачитися тижнями, а потім він знову оголошувався, ніби нічого не сталося.
Роль другої почала мене втомлювати. По-перше, я хотіла певності. Мені не подобалося бути номером два у житті коханого. По-друге, мені було шкода його дружину Марію. Стільки років вона живе та не знає правди. Нещасна жінка не заслуговує на це.
Півроку тому я почала говорити з коханим про наше майбутнє. Прямо сказала, що хочу, щоб він розлучився, якщо наші стосунки не порожній звук для нього. Мені не хотілося маніпулювати. Я була дуже чесною з ним. Але це не дало жодного результату.
Роман сказав, що не може піти від дружини, бо не хоче завдавати їй такого болю. Мовляв, він із нею ще зі школи знайомий. Вона для нього уособлює непорочний образ ідеальної жінки. Це щось більше, ніж просто кохання чи пристрасть.
Мені було так гірко, що я була готова розплакатися. Але я стримала сльози. Наступного дня твердо вирішила зробити все, щоб досягти свого. Але як забрати чоловіка з сім’ї? Я зовсім неконфліктна людина. Мені не хочеться розбиратися в цьому на підвищених тонах, ставити ультиматуми.
Моя найкраща подруга каже, що мені треба сказати Ромі, мовляв, я при надії. Тоді він швидко втече від своєї дружини, адже він давно мріє про те, щоб стати батьком. А потім, коли все складеться, можна розіграти виставу і вдавати, що ніби не вийшло з дитинкою
Звучить як план, але дуже ненадійний. Але я й справді хотіла б народити від Романа. Мені 25, і я не раз думала про материнство. Вітя був би чудовим татом. Я не знаю що мені робити!
Я відчуваю, що загралася у гру, переможців у якій не буде. Питання лише в тому, наскільки серйозними будуть наслідки. Чому він просто не може піти від дружини? Адже я відчуваю, що кохає мене.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
