Ось тепер я нарешті розумію свекрух! І хочу заступитися за свою свекруху Антоніну Василівну. Я просто мусила почати її розуміти. Справа в тому, що у мене є прийомний син.
Хлопчика знаю з його 10 років, допомагала йому з уроками, шукала підхід у його підлітковий період, ще за живої матері.
Коли Віті було 15, не стало моєї кращої подруги – його матері. Його нахабно обікрав вітчим, а хлопчика відправили до дитячого будинку. У мене йому було дозволено проводити всі вихідні та канікули.
І ось Вітя виріс: 19 років, красень при грошах, відповідальний, серйозний, добрий, але гостро спраглий сім’ї.
Шукати дружину почав у день повноліття. Йому здається, як я розумію, що він зможе раннім створенням родини компенсувати відсутність у себе повноцінної сім’ї.
Тому першу серйозну дівчинку я прийняла привітно. Але вона зі мною відмовилася знайомитись. Бо я не його рідна мати, а аби з ким знайомитись вона не збирається.
Ця Юля мені про це в обличчя сказала, не у присутності сина.
Справа в тому, що у мене є приватний будинок і квартира, будинок не зовсім мій – він мого батька. Нині у будинку живе син.
Недавно я заскочила до хати забрати доньці санки та свічки.
Пасинок був на першому поверсі, а Юля на другому, де я й забирала свої речі. Я побачила її, привіталася і представилася, на що отримала таку відповідь.
Ось незнайома я з нею, по суті, а вона мені вже не подобається.
Зараз з особливою ніжністю ставлюся до своєї свекрухи Антоніни Василівни.
Можливо, бувало таке, що образила її ненароком. Тепер дуже за собою стежу в цьму плані, адже Антоніна Василівна – дуже добра й тактовна людина.
І осщь мені підказує, що нелюбов свекрух до невісток зазвичай ховається у якійсь конкретній передісторії.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
