Хочу знайти свого батька, він живе десь на Харківщині, переживаю за нього. Але я боюся, що це буде неприємно для мами, адже вона виростила мене сама.
Мені 22 роки. Із народження я росла без батька. Вони з мамою не були одружені, і, коли він дізнався, що мама при надії, попросив відмовитися від народження дитинки. Але мама сказала, що хоче цю дитину, тоді він покинула її.
Мама виносила і народила мене. Через кілька місяців після мого народження він зателефонував і спитав у матері, хто народився? Мама відповіла: “У мене народилася дочка”. Після цього він більше не дзвонив, переїхав, і про нього нічого не чути було якийсь час. Я розмови про батька ніколи не заводила, хоч і дуже хотіла щось дізнатися про нього, але розуміла, що мама нічого не скаже.
Мене всі називали безбатченкою, і я дуже хотіла побачити тата. Я знала тільки його ім’я і те, що в дитинстві була його точною копією. Я завжди мовчала про своє бажання, говорила всім, що мені й без тата добре.
Але у 17 років я випадково почула дещо про нього. Виявляється, через кілька років після мого народження він одружився з жінкою, яка мала доньку приблизно мого віку на той момент.
Я не знала, що робити. Бажання побачити його знову з’явилося у мені. Я хочу подивитися на нього і спитати, чому він залишив маму? Навіщо дзвонив, щоб дізнатись, хто народився? Чому одружився з жінкою з дитиною мого віку? Зараз мені вже 22 роки, я живу в Росії, але знаю, що тато десь на Харківщині, в Україні. Дуже переживаю за нього і хочу його побачити. Я розумію, що поїхати туди зараз не можу, та й навіщо мені знати того, хто покинув нас із мамою, але все одно хочу його побачити!
Я заплуталась. Що мені робити? Я хвилююся, що мама дуже розгнівається, якщо дізнається про мої бажання.
Як мені бути? Я ні з ким не можу про це поговорити. Я не знаю що робити. Чи варто спробувати знайти батька чи відмовитися від цієї витівки?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
