Перукарка з нашого салону краси надихнулася прикладом американського майстра, який у вільний час ходить стригти безпритульних людей. Озброїлася валізкою з інструментом і пішла сіяти красу в цей світ, ледве-ледве вмовила пару безхатченків на стрижки, яким в результаті так сподобалися їхні нові зачіски, що наступного разу привели з собою ще десяток таких же бідолах. Подружка зітхнула, але, вирішивши, що раз вже взялася за справу, то роби до кінця, підстригли і тих. І буквально в той же день на неї напав якийсь хуліган, але йому завадив натовп безпритульних, які, хто з чим у руках, войовничо кричали: «Відійди від нашої Наталки!», захистили її, а один з бездомних ще й купив їй склянку гарячого чаю, щоб трястися перестала.
Всю ніч я вчила текст виступу, не виспалася страшенно… і що ви думаєте? Виходжу я на сцену і як позіхну! І весь зал позіхнув зі мною. Це був мій найбільший флешмоб в житті.
Підкотив до мене сьогодні красунчик – блакитноокий, з темним волоссям, одягнений в стильну курточку і модні черевички, підходить і каже: «Красуне, сходиш зі мною на побачення?» На мою ввічливу відповідь, що я заміжня, незворушно повідомив, що готовий почекати, поки чоловік не полетить на небеса. Після цієї фрази підійшла якась жінка, підняла мого колишнього ймовірного 4-річного нареченого на руки, вибачилася і забрала малюка, так він ще й підморгнути мені примудрився!
Ходила з мамою чоловіка на пошту, і, поки стояли в черзі, до мене причепиласяякась буся зі словами: «Розмальована, як з кабаре, спідниця по саме нехочу, срамота!», На що моя свекруха Антоніна Володимирівна спокійно відповіла: «Залиште у спокої мою дочку, а то такі запчастини з вас залишаться, що жоден лікар не збере». Знала, що вона у мене золотце, але в той день вперше мамою назвала!
Купила собі кошеня-сфінкса. Тепер щоразу, коли бабуся приходить в гості, то починає дрібно хреститися, поглядаючи на нього і примовляючи: «Свят, свят». А сьогодні, прийшовши до мене вкотре, простягнула в’язаний комбінезон зі словами «На! На страховисько своє одягни, все-таки дитина, хоч і бісівське, мерзне, шкода ж створіння».
Коли мама і тато починають сваритися, з літаючим посудом і обіцянками розлучення, то наша кішка непритомніє, і щоразу. І кожного разу батьки лякаються, об’єднуються і везуть Мусю до ветеринара, ну і миряться по дорозі. Пухнаста берегиня сімейного вогнища.
У чоловіка зараз питаю, що таке любов? Він мені пише: «Це коли у неї на губі з одного боку майонез, а з іншого – шоколад. А вона тобі каже, що їсть тільки овочі. Тому що дієта. А ти їй віриш. Тому що любов».
З моїм чоловіком останнім часом часто сварилися. Але вчора я реально відчула, що таке справжній страх втрати рідної людини. Він офіцер. Його літак вчора впав. Я до обіду сиділа, не знаючи, живий він чи ні. Під вечір подзвонив, сказав, що живий. Ось тут я усвідомила, через які дрібниці ми сварилися, що занадто багато зайвого одне одному сказали. В результаті я півдня ридала, думала, живий чи ні, а решту доби лила сльози від щастя, що живий! Завтра виїжджаю до нього в госпіталь, насамперед обійму і скажу, що люблю!
Я живу в невеликому місті. І у мене є хобі – лагодити дитячі іграшки. До мене звертаються діти майже з усього міста зі своїми поломками. То машинку полагодити, то іграшкову зброю, приносять навіть м’які іграшки. Я все зроблю, щоб побачити це щастя на їхніх обличчях, коли вони забирають свою улюблену іграшку з «ремонту». І їхнє щире «Дякую, дядько Льоша», хоча мені всього 17. Я не беру ніякої плати, але дітлахи самі часто приносять мені цукерки і печиво. Батьки вже звикли, що до мене разів 6 на день приходять маленькі відвідувачі. Я дарую дітям радість, і це моє щастя.
Ходив сьогодні купувати зимове взуття, а поруч на дивані тато з маленьким сином приміряли черевики.
Тато: Ось ці тобі подобаються, так? Примір, як сидять на ніжці.
Син: Ага, клас, мені подобається.
Батько, допомагаючи надіти другий черевик: Ціна нормальна, ось їх тоді і візьмемо.
Син: І шо, і все? І ми нікуди не підемо дивитися далі? Татку, я тепер тільки з тобою буду завжди в магазин ходити!
Коли були студентами, орендували з товаришем квартирку. Я підробляв нічним сторожем. В один з вечорів пішов на зміну і, коли вийшов з під’їзду, згадав: забув робоче взуття, тапочки. Дзвоню другу, мовляв, скинь тапочки з балкона, я у дворі зловлю. А час був годин 7-8 вечора, у дворі народу повно, бо літо, бабусі, дітвора, матусі з колясками. А цей бовдур вийшов на балкон, закричавши: «Іди, між нами все скінчено!» Двір миттєво притих, і зі словами: «І речі свої забирай!» скидає тапочки. Завіса…
Мамі видали на роботі службовий мобільник. Вона не знайшла нічого розумнішого, ніж «перевірити» мого чоловіка. Відбувся наступний діалог: – Привіт, сонечко! – Хто це? – Давай познайомимося, ти мені подобаєшся! – Дівчино, не маю бажання ні з ким знайомитися. – Якщо ми зустрінемося, у тебе воно з’явиться. – Йди собі! І чоловік поклав трубку. Тепер мама не розмовляє з ним. Він, бачте, ТЕЩУ послав! Доросла жінка, 50 років, а все туди ж.
Вирішили ми сходити за другою дитиною. А народилася двійня. Ось вони нам дали жару. Кричали вдень і особливо вночі. Було дуже важко. Якось вночі нам з чоловіком вдалося-таки їх приспати. Він пішов в туалет. А мені попити захотілося. Сиджу на кухні в темряві тихенько. Він виходить – з дітьми мене немає. В іншу кімнату – немає. На кухню – в темряві не помітив. В туалет – немає. І так бігає по квартирі. Потім забігає на кухню, вмикає світло, очі шалені: «Я думав, ти втекла!» Реально злякався. Але, зізнатися, була у мене така думка…
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
