fbpx

Хотіла моя свекруха сина одружити на дочці своєї подруги. Що тільки не “чудила”, та не вийшло, бо закохався Іванко в мене. Та Вероніка не розгубилася і таки влізла в цю сімейку, відібравши у моєї свекрухи – чоловіка. Тепер та заводить не своїм голосом і просить сина, їй допомогти. – Мам, а чого ти тепер сльози ллєш? Ти ж казала, вона ідеальна. Тепер за батька можеш не хвилюватися!

Я ніколи не стану доброю до цієї жінки. Її в моєму житті просто немає. І хоча свекрусі на даний час не позаздриш, та вона заслужила на такий вчинок чоловіка.

Галина Іванівна, моя свекруха, ще з пелюшок сина, а то й раніше, дуже хотіла, щоб Іванко одружився на дочці її подруги – Вероніці.

В них різниця у віці три місяці. Разом з подругою вони гладили животики і говорили, що якщо в тої буде хлопчик, а в іншої дівчинка, то вони все зроблять для того, щоб діти разом стали під вінець.

Але найбільшою халепою для Галини Іванівни стало те, що Іванко зустрів мене і закохався по самі вуха.

Що тільки не виробляла Галина Іванівна… Коли в нас була запланована поїздка в Карпати, вона телефонувала Іванку, що її терміново потрібно завести в клініку, що їй погано, і ось-ось вона нас покине на завжди. То її потрібно підкинути до стоматолога, а там “випадково” опинялася ця сама Вероніка, і її потрібно було додому підкинути.

Скільки ми зустрічалися, вона робила в мою сторону капості.

Але нічого вдіяти не вийшло, Іванко попросив моєї руки і ми почали готуватися до весілля.

На самому торжестві моя свекруха ходила чорніше хмари. Свекру ж було все рівно. Він така людина, що не сумуватиме лишній раз. до того ж, кругом так багато молодиць, всі красиві, нарядні, ну є на що подивитися.

Відразу ж наголошу, що свекор мій той чоловік, що жодної спідниці в свій час повз себе не пропустив. Моя свекруха все знала, але в той час не прийнято було розлучатися, ось вона й закривала очі на його походеньки.

Коли ведучий підійшов до неї з мікрофоном, щоб та привітала дітей, то та лише розплакалася і слова людського не сказала. Все в свої руки взяв свекор.

І ось з того часу минуло чотири роки. Ми з Іваном виховуємо донечку Каролінку, якій два рочки. Зі свекрухою я не бачуся. З онучкою вона час від часу зустрічається. Іванко її інколи бере, коли їде провідати батьків.

Але недавно в цій сім’ї трапилась халепа.

Мій свекор подав на розлучення. А знаєте, до кого він пішов жити? Не повірите… до Вероніки, тої дівиці, про яку так марила моя свекруха.

Тепер вона плаче кожного дня, телефонуючи до сина.

– А що це в тебе так думка про Вероніку змінилася? Ти ж казала, вона ідеальна буде мені дружина. Ось, тепер за батька можеш не хвилюватися. Він в надійних руках.

Свекор коли він неї йшов, то лише сказав, що і так довго жив під одним дахом з такою прикрою жінкою. Тепер він нарешті, хоч і на старості літ, заживе щасливо.

Ось такі то пироги…

Але скажу відразу, що свекруху мені ані краплі не шкода. Вона на таке ставлення заслужила…

Ну хіба ні?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page