Хотів я забезпечити матері гідну старість, але, мабуть, не вийде. Думаю, дорога їй в будинок для людей похилого віку, я готовий платити. Адже не знаю, як довго я ще зможу протриматися, моє терпіння добігає кінця.
Почну, як кажуть, спочатку.
Звуть мене Олександр. Свою матір я не стільки любив, скільки поважав і ставився до неї поблажливо навіть у тоді, коли вона була абсолютно не права.
Проте, всьому є межа! Зараз мама живе зі мною і її поведінка – це щось.
Причиною її переїзду до мене став стан ]] здоров’я, f доглядати за нею більше нікому.
Звичайно, можна було б відразу віддати її у приватний будинок престарілих, фінансові можливості мені це дозволяють, але мені здавалося це не зовсім коректним і правильним вчинков по відшеннб до мами. Все ж таки вона моя мати, яка явно заслуговує на кращу старість.
Однак пішов вже четвертий місяць, як вона зі мною живе, і я вже просто більше не можу цього витримувати.
Мама поводиться так, ніби я досі маленька дитина, хлопчик, який потребує догляду.
Приміром, я завжди кажу їй лежати в ліжку і просити щось, якщо потрібно. Не вставати зайвий раз і таке інше. Але вона мене не слухає і намагається господарювати у будинку! Вона докоряє мене в тому, що живу я не так, жінки у мене немає і так далі.
Чому їй здається, що якщо вона живе в моїй квартирі, то може так вести себе? Невже вона не розуміє, що я – доросла людина, чоловік, який здатен самостійно нести відповідальність за своє життя.
Та мамі чомусь здається, що я не спроможний про себе подбати. Я намагався з нею про це поговорити, пояснити, що до її переїзду я ж якось давав собі раду. Пробував пояснити, що так поводитися, як вона, не варто, але вона відмовляється мене слухати і гне своє.
Не буду приховувати, що мені це вже набридло. Те, що мама живе зі мною, перетворюється на велику проблему. Адже насправді я багато чим жертвую, дозволяючи їй залишатися у мене. А замість нормального життя і поведінки отримую такі ось вибрики.
Вже зараз бачу, що настане таки той день, коли я просто здам її в будинок престарілих, щоб повернути собі нормальне розважене життя.
Та коли я розповів про це друзям, вони навіть не подумали підтримати мене! Всі в один голос сказали, що я до неї надто суворий і не враховую її старість. Можливо, це дійсно так, але мені здається, що я і не повинен щось враховувати. Адже в старості людина повинна бути мудріша і досвідченіша, чому ж зараз вона поводиться так, ніби не розумна дитина?
Давати поблажки можна дітям, які ще нічого не розуміють. Але ж тут мова йде про дорослу жінку поважного віку, яка до того ж – колишній педагог. Вона все життя вчила інших і має розуміти і знати, що відчувають діти, коли батьки до них так ставляться в дорослому віці.
От не знаю, як довго я ще зможу протриматися, але моє терпіння добігає кінця. Хотів я забезпечити матері гідну старість, але, мабуть, не вийде, переоцінив себе і свою витримку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
