fbpx
життєві історії
Хто би міг подумати, що забута парасолька відкриє мені очі на те, що творить моя мати! Мама запевняла, що більшу частину грошей дав вітчим, але мені в це вірилося важко. За що вони живуть? За гроші батьків. Ми з чоловіком вирішили, що виділятимемо їй певну суму на місяць. Минулої суботи я привезла їй сумку з продуктами

Хто би міг подумати, що забута парасолька відкриє мені очі на те, що творить моя мати!

Щоб перейти до того, що сталося недавно, треба трохи розповісти про свою родину. З близьких родичів у мене є лише мама та молодший брат. З братом ми ніколи не були близькі. Він молодший за мене на 13 років.

З моїм рідним батьком мама розлучилася і вийшла заміж вдруге. У цьому шлюбі у неї народився Петрусь.

Варто сказати, що вітчим ставився до мене добре, ми не мали проблем. Але Петруся вони з мамою більше любили. До мене завжди були високі вимоги, а за Петрика все робили батьки.

Не скажу, що це не допомогло мені у житті. Адже я рано стала самостійною і змогла досягти того, чого хотіла.

Зараз у мене є сім’я, свій бізнес та квартира. Ми з чоловіком починали з нуля та за кілька років змогли купити своє житло.

А ось Петрику квартиру купили батьки. Мама запевняла, що більшу частину грошей дав вітчим, але мені в це вірилося важко. Після цього батьки оплатили йому весілля.

Молодята негайно завели двох дітей. Дружина брата Олеся сидить у декреті. Та й мій брат не поспішає працювати. Він чекає, що йому платитимуть гроші за його талант. Хоча зусиль для цього не докладає зовсім!

Запитаєте, за що вони живуть? За гроші батьків, звичайно. Це навіть не назвеш допомогою, бо багато років батьки просто утримували всю його родину. Поки вітчим ще живий був, я не втручалася в їхні справи.

Але півроку тому Михайла Борисовича не стало, і мати залишилася сама. На одну пенсію не потягнеш себе та ще одну родину. Тому ми з чоловіком вирішили, що виділятимемо їй певну суму на місяць.

Мені здавалося, що так я зможу зробити свій внесок, це хороша підтримка та допомога сім’ї, з якої маю лише маму. Проте дуже скоро я зрозуміла, що вона віддає всі гроші Петрику. Мене такий розклад не влаштував.

Тому я почала сама купувати мамі все необхідне та привозити раз на тиждень. Ось і минулої суботи я привезла їй сумку з продуктами, трохи засобів потової хімії та кілька пар теплих шкарпеток, бо вона скаржилася на холод.

Ми з нею заговорили, і я забула свою парасольку. Увечері я їхала повз мамин будинок і вирішила заїхати за нею.

Яке ж було моє здивування, коли на порозі я зіткнулася з Петриком. Він якраз виходив із маминої квартири.

А в руках у братика була та сама сумка з продуктами, яку я вранці привезла мамі. Зверху лежали навіть теплі шкарпетки. Я висловила своє обурення з цього приводу, але мама лише відчитала мене у відповідь.

Вона сказала, що якби я була доброю сестрою, то сама запропонувала б братові допомогу. А я не розумію, чому я маю допомагати людині, яка не в змозі знайти роботу і забезпечити сім’ю! Навіщо було її створювати, одружуватися?

Може, я в чомусь не права, але мені не хочеться брати на себе утримання їхньої родини. Як мені тепер бути, не можу ж я повністю перестати допомагати матері, але й брата спонсорувати не маю наміру. Просто бехвихідь якась в цій ситуації.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page