Був далекий 1987 рік. Літо не було спекотним, але в душі Анатолія і Галини спалахнула пожежа. Походи в кіно і на дискотеку, величезні букети квітів, катання на чорній волзі і, як наслідок – вагітність.
Питання чи народжувати просто не виникло, так як жінці було 34 роки, дітей не було, настав момент «або вже стати матір’ю, або поїзд пройде» . Анатолій щиро полюбив Галину, тому відразу запросив її до РАГСу для реєстрації відносин. Сукня вибрана біла, за тодішньою модою, а, замість фати, білий крислатий капелюх з вуаллю. Наречений був теж блискучий в новому чорному костюмі і начищених до блиску шкіряних туфлях.
Після того, як перед обличчям колег, друзів і родичів Галину і Анатолія оголосили чоловіком і дружиною, подружжя запросили всіх до ресторану.
Ах, що за весілля було: столи ломилися від дефіцитних продуктів, випивка лилася рікою, родичі подарували угорську стінку, завод, де працювали молодята – жигулі останньої моделі!
Галина народила дівчинку в термін. Вона лежала в кріслі втомлена після всього. На погляд молодої мами, дитина була абсолютно здорова, з задоволенням їла і з апетитом прицмокувала. Медперсонал майже непомітно переглянувся і малу забрали під спостереження в палату. Лікарi зашивали розpіз, а Галина, думала, яка вона щаслива.
Маленьку не принесли ні на денне годування, ні на вечірнє. На питання, що відбувається, грубо відсилали молоду маму в палату. Галина не витримала і стала крuчати, що піде в міськком, райком, якщо зараз же ситуацію їй не роз’яснять. Тоді літня санітарка сказала:
-Хворa вона у тебе, очі в купу, чоловік твій сказав, що відмовлятися будете.
-Щооооо ?, – сказала молода мама командирським голосом. Галина працювала начальником відділу.
-По якому такому праву смієте ви розпоряджатися, не запитавши мене ?! Вже мені дитину віддайте! – розпорядилася жінка, набираючи особистий номер першого секретаря райкому.
Марію тут же принесли молодій мамі. Крім синдрому, у дівчинки не було ніяких захворювань.
На наступний день прийшов чоловік, який вимагав відмовитися від дитини, говорив, що народять здорову дитину, що такий малюк – тягар для них на все життя, що буде змушений розлучитися з нею… На останній фразі Галина підняла одну брову і сказала, що як тільки вийде з пологового будинку, сама особисто сходить до суду, подасть позов на розлучення, у нього є три дні на переїзд, бачити його більше не хоче ніколи!
Довго ходив Анатолій, чекав, що дружина передумає, але Галина так і стояла на своєму. Молоді батьки розлучилися.
Галина всі сили доклала, щоб виховати з доньки гідного члeна суспільства. Тягарем Марія не стала, навпаки, піклується про літню матір і працює завідуючою в мережі кафе. Мати дуже пишається своєю дочкою.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
