У боях за Маріуполь пішло з життя молоде подружжя Таранів з Донеччини. І Алла, й Віталій разом захищали Україну, їх обох відправила на небеса Росія на “Азовсталі”, де вони захищали місто, що стало для них рідним.
Маленький син Героїв став круглим сиротою. Історію подружжя, що з 2014 року допомагало Україні вистояти проти російської навaли, розповів заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар (“Калина”).
У Міжнародний день сім’ї, який світ відзначає 15 травня, “Калина” розповів пронизливу історію про родину справжніх Героїв, які захищали свою землю і які відійшли у вічність через “визволителів”.
“Ця родина була мені дуже близькою. Останній подих вони зробили тут, в Маріуполі. Таран Віталій та Таран Алла. Обоє з Красногорівки, виїхали у 2014 році. Стали волонтерами. В полку “Азов майже від початку його створення. Працювали на кухні. А потім оформилися вже на службу. Алла була діловодом, Віталій – начальником фінансів. В одному з боїв отримав порaнення, але в госпіталь не пішов. Залишився зі своїм підрозділом”, – розповів “Калина”.
Воїн зазначив, що свою родину Віталій та Алла створювали вже в Азові. У Маріуполі, що став для закоханих другим домом, народився їхній первісток – маленьке біляве янголятко.
“Вони до останнього були разом. І пішли один за одним. Це реальні люди. Справжні. Молоді та спраглі до життя. Аллочка колись працювала перукарем, робила манікюри. І хотіла, щоби усе навколо було красиво. Завжди була душею компанії. Ініціативна, все під руками горіло. Віталік завжди переживав за інших більше, ніж за себе. Мав чудовий голос і дуже класно співав”, – пригадує Паламар.
З родиною Таранів його пов’язувала міцна дружба. Алла навіть хрестила сина “Калини”. І відхід друзів замкомандира полку сприйняв тяжко.
“Скажу так: страшно, коли людина адаптується і захищається, щоб все це витримати. Витримуєш. А потім йдуть з життя твої рідні.
Ціла родина. Спочатку чоловік – мій друг – Віталік Таран, він відійшов у вічність 15 квітня. Алла стала вдoвою. А потім 8 травня російська авiабомба забрала життя і її. Малюк залишився повним сиротою… Двоє Героїв стали ангелами. Не стало цілої родини. І я нічого не міг зробити”, – каже воїн.
Таких історій на “Азовсталі” – вже не одна й не дві. Кращі з кращих йдуть один за одним, не складаючи збpої і до останнього подиху захищаючи своїх дітей, свою землю, своїх співвітчизників, свою країну.
На “Азовсталі” й досі залишаються українські воїни. І з кожним днем їхнє становище стає дедалі критичним. Вони відчайдушно потребують допомоги.
Ті, хто відійшов у вічність – заслуговують, аби про них пам’ятали. Ті, хто живий і бореться – гідні того, аби світ зробив усе, щоб їх врятувати.
“Я, все командування, всі ми цілодобово боремося за спасіння наших військових. І це історія лише про одну родину. Але ви маєте зрозуміти, що тут йдуть у засвіти цілими сім’ями. Навіть зараз. Сьогодні міжнародний день сім’ї. Згадайте про Аллу та Віталія, коли будете думати про свої родини та обіймати своїх коханих. Згадайте про те, що ці молоді і красиві люди зараз віддають своє життя, захищаючи нашу землю”, – просить “Калина”.
І кожен з нас мусить це зробити.