fbpx
Та краще б моя дочка в 16 в подолі принесла. Як же я помилилася в її вихованні. Моїй Іринці вже сороківка стукнула. В неї своя квартира, автівка, керівна посада, але коханої людини поруч немає. В цьому винна лише я, бо забороняла в свій час і дивитися на хлопців. Недавно хотіла виправити ситуацію і придумала план, як познайомити Іринку з сином своєї знайомої. Ледь я то пережила. Було і співане і читане
Та краще б моя дочка в 16 в подолі принесла. Як же я помилилася в її вихованні. Моїй Іринці вже сороківка стукнула. В неї своя квартира, автівка, керівна
Спершу я помітила, що в акваріумі поменшало рибок. Коли спитала дочку що відбувається, та з такою легкістю відповіла: “Ой, так! Я просто забула їх погодувати!” А потім що син, що дочка почали просити в нас якусь тваринку для гри. Зійшлись ми на хом’ячку. Але і тут нас чекало потрясіння. Я вже боюсь, що діти вчудть дальше. В нас є котик, мій улюбленець. Чогось схожого з ним я не переживу!
Спершу я помітила, що в акваріумі поменшало рибок. Коли спитала дочку що відбувається, та з такою легкістю відповіла: “Ой, так! Я просто забула їх погодувати!” А потім що
Вже вечоріло, як автівка Олега зупинилася біля хати. Та моїх внучат з ним не було і я засмутилася. Виявляється, у свахи день народження. Вона після обіду купила торт, взяла дочку і онуків і пішла на цвинтар до чоловіка святкувати, якого вісім місяців тому не стало. Я вважаю, вона геть тю-тю. Я питаю сина: “А тебе чого з собою не взяли?”. А йому, виявляється, там не місце, бо він не їх родина. І взагалі, тато його б не радий був бачити
Вже вечоріло, як автівка Олега зупинилася біля хати. Та моїх внучат з ним не було і я засмутилася. Виявляється, у свахи день народження. Вона після обіду купила торт,
Як тільки я почула, що син збирається розлучатися з Іриною, то накатала їй таку “петицію”. Все що в мені сиділо всі ці роки я нарешті з себе вилила. Та щастя моє тривало не довго, бо Володя з дружиною помирився. Вони навіть вирішили будинок купити, бо ця принцеса захотіла. Але я не перестаю кожного дня просити у вищих сил, щоб не подарували їм дитя, бо це назавжди скріпить їх сім’ю, а так в мене ще є шанси цю “недосім’ю” роз’єднати!
Як тільки я почула, що син збирається розлучатися з Іриною, то накатала їй таку “петицію”. Все що в мені сиділо всі ці роки я нарешті з себе вилила.
Іван часто жартував на людях, кажучи: “Ніно, ти молода бабуся, а я твій чоловік (тобто молодий ще)”. Себе дідусем не хотів називати. Та я не зважала на його слова. А одного разу дочка попросила з дитям посидіти, бо вони в кіно збиралися. Я підійшла до сусідки, щоб та за будинком приглянула, бо Іван часто допізна затримується на роботі. Та коли повернулася, то не повірила своїм вухам. “Твій Іван вчора в будинок іншу жінку приводив!”
Любовні трикутник чи квадрати – невже так можна жити і мовчати? Виявляється, що можна! Познайомилась з Іваном 35 років тому. Я продавала на міському ринку жіночий одяг, а
Вибралися ми з чоловіком вперше за довгий час в кіно і на суші, та й то нам не дала спокійно відпочити його мама. Марія Ігорівна, як тільки дізналася, то зразу почала показувати своє незадоволення. “Що, не можна фільм вдома подивитися? Що, суші дома не можна зробити? Ось, в холодильнику лежить рис!”, – обурено казала свекруха. Та як би ж вона тільки на тому зупинилася. Коли ми приїхали додому Марія Ігорівна знайшла в кишені чек з ресторану, то таку “бурю” влаштувала, що все бажання бути в тому домі відпало
Знаєте, так сталося, що коли ми з’їхалися з моїм чоловіком Миколою, в нас не було можливості на окреме житло. В мене в домі й так не було місця,
Через розподіл спадщини мій тато багато років не спілкувався зі своїми батьками. Ще коли все було добре, вони ніколи не були добрими до нашої сім’ї, всі похвали летіли в сторону мого дядька, татового рідного брата. І ось тепер, коли їм потрібна допомога, вони звернулися до нас. Мій же тато, на відміну від дядька, досяг багато чого у житті. Але я не можу їх пробачити за дитинство, яке я мав завдяки їхній не любові. Їх негатив відчувався на кожному кроці
Через розподіл спадщини мій тато багато років не спілкувався зі своїми батьками. Ще коли все було добре, вони ніколи не були добрими до нашої сім’ї, всі похвали летіли
І ви знаєте, таки мені той зефір став поперек горла. Сьогодні мала таку неприємну ситуацію в магазині, що вирішила з вами поділитися. Які в нас таки люди, чи то заздрісні, чи що. Так, може я і не “модель”, але мені так добре, на зиму багато людей набирає лишнього і я не виключення. Побачила я на прилавку в крамничці свіжий зефір, а в кишені лише двадцятка завалялася. Ось я й попросила продавчиню зважити мені два. І мусіла ж поруч та Марійка стояти і таке ляпнути
І ви знаєте, таки мені той зефір став поперек горла… Сьогодні мала таку неприємну ситуацію в магазині, що вирішила з вами поділитися. Які в нас таки люди, чи
Днями Ірина, колишня дівчина мого сина, приїхала зі своєю мамою до мене в село. Я була здивована, бо не очікувала їх побачити на своєму порозі. Те, що вони придумали, привело мене в подив. Ну це ж треба було до такого додуматися? Дитину вона від мого Андрійка хоче, бо в того гени хороші. Але якби ж вони від нас відстали, а то ні. Скільки всього вона нам наговорила. Як позбутися цієї сімейки? В мого ж сина вже дівчина в Києві є
Днями Ірина, колишня дівчина мого сина, приїхала зі своєю мамою до мене в село. Я була здивована, бо не очікувала їх побачити на своєму порозі. Те, що вони
Я зателефонувала сестрі, питаю: “Іванко, як здоров’ячко, як діти?” А вона мені: “Які діти? Ааа… поросятка! Та добре, Олю! Їдять так добре, ростуть. Вже до Великодня слушні будуть”. “Та які поросята, Іванко, я про онуків питаю, бо чула, що якийсь вірус літає”. А виявляється, син купив їй двоє поросят, бо та сильно хвилювалася, що ж вона буде в місто дочці передавати. Як філе, то це Наталочці, а невістка і кості обглодати може
Моя сестра, ну геть з розумі зійшла. Як, мати таких хороших дітей поруч і онуків, а думати і приділяти увагу не їм, а господарству, а точніше – поросятам,

You cannot copy content of this page