olesya
— Мамо, ми після похорону всі витрати порахували. Тепер треба розібратися з дідовими грошима. У нього ж була пенсія майже 8000 гривень, та й заощадження мусили залишитися. Ми
— Мирославо, ти ж розумієш, що ми не можемо відмовитися від 420 000 гривень тільки тому, що тобі не сподобалися слова Галини? Це наш перший внесок за квартиру.
— Я не прошу тебе повернути мені доньку, Тарасе. Я хочу хоча б один раз із нею поговорити. Якщо після цього Зоряна скаже, щоб я більше не з’являлася,
— Назаре, поясни мені одну річ: чому ми десять років відкладаємо ремонт ванної, а ти щомісяця отримуєш гроші за квартиру, про яку я навіть не чула? Це запитання
— Мамо, ти хочеш сказати, що тато двадцять п’ять років приховував від тебе борг у 18 000 доларів, а тітка Діана допомогла йому розрахуватися? І саме через це
Ми 25 років разом, а ти досі не можеш сказати синові, що сьогодні хочеш побути зі мною?» — запитала я чоловіка у день нашого срібного весілля — Ти
— Ви тільки не ображайтеся, але цей годинник я в нашій квартирі не повішу. Навіть якщо він коштує 4 500 гривень і його подарувала рідна тітка мого чоловіка.
— Ми щойно провели Зоряну в останню путь, а ти вже кажеш, що її квартиру за 2 800 000 гривень продавати не будеш? Тарасе, сестра ж просила поділити
— Мирославо, ти хоч розумієш, що через годину ми станемо чоловіком і дружиною, а ти від самого ранку дивишся на двері, наче чекаєш, що хтось прийде й забере
— Мамо, скажи, що це неправда. Скажи, що Назар просто допомагає тобі з ремонтом і не живе тут. Бо я щойно побачила його речі у твоїй спальні, а