І чоловік взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть. Коли я приїхала з малим від мами – посеред двору була купа меблів свекрів, вони роблять ремонт і приперли все нам, ми ж бідні. Мене аж підкинуло!
Я сама з райцентру, а чоловік мій з величенького села. До нього ми і поїхали жити, коли розписалися. Вітя зотів, аби ми жили з його батьками в їхньому домі, місця вистачало.
Але я швидко зрозуміла, що мама чоловіка – складна владна людина, що я під її керівництвом жити не хочу і не зможу. Я почала наполягати на окремому житлі.
Грошей у нас з чоловіком було порівняно мало, його батьки і моя мама не особливо прагнули допомогти, тому ми взяли собі хату недалеко від свекрів, набагато скромнішу.
Вітя мій до роботи й заробітків виявився не дуже рвучким. В селі, якщо не тримати господарство і не обробляти багато землі, прожити не легко.
Я скоро опинилася в декреті, а Вітя перебивався тимчасовими підробітками. От тоді й почала свекруха нести нам все, що їй не потрібно.
Купили свекрухи собі нові стільці, ковдри, матраси, килимки, посуду – а старе все до нас. Ми ж молода бідна сім’я, нам все треба.
Я пояснювала чоловіку, що нам не треба, що мені краще пусті кімнати і стіни, ніж коли все захаращене барахлом.
Але чоловік сказав, що батьків не можна ображати, та й дійсно нам треба все, щоб нічого не купувати.
І мені доводилося змиритися. Ну але це вже вона перегнула палку, що я не витримала! Ну а як би вчинили на моєму місці?
Два тижні тому повертаюся я з малим автобусом від мами з райцентру, підходимо до двору – а на подвірʼї – старий диван і шафа свекрів!
Вони собі ремонт в двох кімнатах зробили недавно і купили нові меблі, ну а нам знову непотріб свій приперли! Ми ж бідні.
Мене аж підкинуло! І я не витримала.
Вигребла з хати якісь пледи, ковдри, подушки, що вони раніше віддали – і все на тут купу, сірниками – чирк!
Як воно красиво все горіло, а я любувалася і була дуже задоволена собою і щаслива.
Але не довго.
Бо далі був величезний конфлікт між мною, чоловіком і свекрами. І Вітя прийняв сторону батьків.
А кілька днів тому Вітя взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть, бо таке життя мене вже дуже втомило. Не хочу ні чоловіка такого, ні свекрів, ні цього дому – все тут не моє.
Збираю речі і завтра до мами. Але про свій вчинок я не жалкую, от щиро кажу!
Автор – Олена Д.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
