– І де ж тільки взялася на нашу голову? Так сина шкода! А як же вміло обкрутила дівка хлопця, та ще й дитина незрозуміло від кого, – говорила про себе майбутня свекруха. Та нічого вже не вдіяти. З хвилини на хвилину вони стануть чоловіком та дружиною. Поки Олена Дмитрівна намагалась подумки роз’єднати цей союз, наречений ніби відчувши мамине “благословіння” – сказав – “Ні”. Яринка зблідла, а гості притихли
***
У п’ятницю заміж виходила одна з моїх подруг. Ще молоденька дівчинка, але вже на п’ятому місяці. У передчутті цієї знаменної для неї події ми зібралися біля РАЦСу.
Щасливі і красиві ми очікували своєї черги, наречений був веселий як ніколи, наречена помітно нервувала, як виявилося не дарма…
Ось настала ця довгоочікувана хвилина, реєстраторка запрошує нас пройти в зал. Гості встають з боків, наречений з нареченою в центрі, все як годиться, обручки вже заздалегідь передані і лежать на красивій подушечці в колір букета нареченої, все продумано, все красиво, ні до чого причепитися.
Фотограф і відеограф метушаться, налаштовують апаратуру, щоб не дай Бог не пропустити важливий момент у житті цих ще молодих людей.
Тільки майбутня свекруха була з досить кислим обличчям, їй явно не хочеться переходити з категорії колишня, в категорію справжня.
Недолюблює вона Ярину, сина шкода, а як же вміло обкрутила дівка хлопця, та ще й дитина незрозуміло від кого, за її словами. Але молоді не бачать цієї туги в очах, налаштовуючись на щасливе майбутнє.
Реєстратор починає промову:
– Чи згодні ви, Ярина Іванівна, взяти в чоловіки Валерія Павловича?
Моя подруга радісно киває головою і видихає своє довгоочікуване: “Так”. Валерка її довго з цим ділом тягнув, через три роки тільки пропозицію зробив.
Ця тітонька в строгому костюмі звертається вже до самого Валерія з цим же питанням. Наречена закохано дивиться на нього, ось ще трохи і вона стане вже законною дружиною.
А Валерка бере і відповідає: “Ні”.
Зал замовк, тільки фотограф виконував свою роботу, клацаючи фотоапаратом. Всі в напрузі дивилися на нареченого. Ярина зблідла і майже злилася зі своєю весільною сукнею. Тільки на устах свекрухи заграла підступна посмішка: “Молодець, синку, так їй і треба”.
Тут цей горе-наречений бере і повертається до камери, і вимовляє: “Ні, я не просто згоден взяти в дружини цю прекрасну дівчину, я давно мріяв про це, і сьогодні моя мрія нарешті здійснилася”. Після цього він підходить до Ярини, бере її руку і цілує.
У залі все ще мовчать. Ярина ніяк не може прийти в себе. Реєстратор нервує, фотографу все ні по чому, він продовжує працювати. Посмішка на вустах свекрухи повільно опустилася і знову прийняла скорботне положення.
– Все ж весіллю бути…
Тітонька в піджаку нервово питає:
– Я не зрозуміла, Ви згодні чи ні? Підписи ставити будемо або як?
Ту Ярина йойкає і хапається за живіт. Нагадаю, вона на п’ятому місяці, нерви не витримали. Всі тут же кидаються до неї, вона повільно сповзає на підлогу. Хтось телефонує у швидку, хтось поливає наречену водою. Наречений блідне на очах. Ось так пожартував…
Тітонька підбігає з документами, суне їм ручку, тикає, де треба поставити підпис, швиденько вручає свідоцтво. Все її робота виконана, ще на одну сім’ю в столиці стало більше.
Фотограф знімає все це дійство, а як же, гроші ж заплачені. Одній нареченій не до жартів, ось так вийшла заміж, ось так найщасливіший день у житті …
Загалом, відвезли Ярину в лікарню прямо у весільній сукні і з букетом на збереження. Вона тепер зберігає горде мовчання, з горе вже чоловіком (а як же тітонька в костюмі встигла виконати свій обов’язок) не розмовляє, на повідомлення не відповідає.
А Валерка дивується, адже він цю промову цілий тиждень репетирував перед дзеркалом, не розуміє, чому вже законна дружина його ігнорує… Ось, що означає, хотів ефектно одружитися, щоб не так, як у всіх…
Тепер носимо Ярині яблука в лікарню і заспокоюємо, що наступне весілля буде краще…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
