Коли я виходила заміж за розлученого чоловіка, в мене й в думках такого розвитку подій не було.
Вадим спілкувався з дочкою від першого шлюбу, блатів аліменти, але не перегинав, основну свою увагу й час приділяв нам, своїй новій родині, мені й маленькому сину.
Я Вадима з сім’ї не вела, вони першою дружиною на момент нашого знайомства вже були розлучені.
На жаль, ми всі мешкаємо в одному райцентрі, але хоч на різних кінцях міста, й то добре.
Життя наше складалося не погано, народився синочок, взяли квартиру в новобудові, якраз перед війною закінчили ремонт і переїхали в своє житло з орендованого. Щастю не було меж!
Живи й радій, як кажуть, малому три роки виповнилося, пішов Данилко в садочок, а я на роботу вийшла.
Але почалася війна і Вадима одразу мобілізували, адже у нього військова освіта.
Отже, ми з сином залишилися чекати нашого тата-захисника. За всі 9 місяців Вадим був дома три рази, та й то лиш на кілька днів. Але що вдієш, такі непрості часи настали для всіх.
Я ні на що не жаліюся, живу у власній новій квартирі, все є, молюся за чоловіка і чекаю, як і всі, миру й перемоги України.
Я знала, що на Новий рік і новорічні свята Вадима мають відпустити у більш довгу відпустку, на два тижні. Як ми з Данилком раділи, що тато буде з нами, що проведемо свята всією родиною!
І ось кілька днів тому мені чоловік по телефону говорить, що приїде 29 грудня, але саме Новий рік буде зустрічати з колишньою родиною, його про це донечка, мовляв, попросила і він не може відмовити, це її бажання і він не може його не виконати.
У мені піднявся просто вихор почуттів, обурення, нерозуміння.
Ну як так? Адже його родина – це ми з Данилком! Як це Вадим не може відмовити? Можна ж пояснити все!
Та й хай би собі йшов вітати дочку 1-2 числа, але ж не проводити з ними Новорічну ніч!
Я з цим погодитися ніяк не можу, хоч Вадим і каже, що вже 1 січня зранку прийде додому і всю відпустку буде з нами, лиш з Різдвом дочку потім привітає.
Але я проти, ну як це так, люди? Що це за життя таке на дві родини??? Я розумію, що його колишня самотня, але не збираюся ділити з нею увагу свого коханого чоловіка!
Словом, ми дуже непорозумілися і вже кілька днів не спілкуємося з чоловіком.
Я поділилася цим усім з близькими людьми. І уявіть!
І мама, та й інші рідні кажуть, що це нічого, і щоб я не переймалася! Але я не змирюся і впевнена, що це кінець, якщо Вадим дійсно так вчинить.
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
