Ми з майбутніми сватами живемо на сусідніх вулицях, і в той день я вирішила не дзвонити, а пройтися й поговорити особисто про деякі деталі підготовки до весілля наших дітей.
Наш син Максим і Леся – однокласники, вже з одинадцятого класу всі ми знали, що вони пара, що не за горами весілля.
Діти закінчили школу, вступили до вишів в обласному центрі, зараз вони на третьому курсі. Максим вже рік на заочці і працює, а Леся – Лесі, як ми недавно дізналися, скоро в декрет.
От і вирішили, поки ще нічого не помітно, справити дітям скромне весілля. І ми, і свати – люди не багаті, але трошки відкладали грошей в останні роки.
І ось, як вже сказала, пішла я до майбутніх сватів дещо обговорити стосовно весілля.
В них у дворі, якраз біля паркану, густо ростуть вишні, та щільно, що й на вулицю звідти майже нічого за зеленню не видно. Підхожу, а вони якраз там, з тієї сторони, під вишнями, розмовляють. І я почула:
– А я якщо дитина не була схожа ні на Лесю, ні на Максима?.. Якщо Максим вирахує термін?.. – говорить сват дружині. – Не гарно все це, Тоню… Але навіть не знаю правильного виходу…
– Тільки мовчання, – відповіла Антоніна. – А там видно буде. Леся кохає Максима, і та її помилка не повинна все зруйнувати…
Я розвернулася і пішла додому, забувши, чого приходила, не знаючи, що робити далі.
Але, виявляється, сваха помітила мене, і ввечері того ж дня прийшла і запропонувала велику суму грошей, щоб я промовчала.
– Наші діти створені один для одного, ми ж це знаємо, Людо… В кого не буває помилок, хто з нас не без гріха? Ні, я не захищаю дочку, і навіть рада, що ти тепер знаєш… Але, благаю, давай не будемо руйнувати майбутнє Лесі й Максима, дамо їм шанс… Я впевнена, що вони потім швидко ще одну дитинку народять, беру це на себе!
А потім, на завершення своєї промови, сваха запропонувала мені за мовчання… 20 тисяч доларів! І звідки в них такі гроші тільки?..
І я… Я їх взяла. Бо нам вони дуже не зайві… Зробили молодим гарний весільний подарунок, робимо темонт у старому буждинку мого діда, щоб діти там змогли жити окремо, бо поки що вони оселилися у сватів, там більше місці, а в нас же ще другий син, якоий вимагає постійного лікування. І саме це зіграло головну роль в тому, що я взяла ті гроші…
Чоловікові своєму я сказала, що таку суму надіслала моя двоюрідна сестра з Італії (а в мене дійсно там сестра), а її попередила.
Так, знаю, брехня на брехні… Але для мене вона виправдана. Я не знаю. як там у Лесі сталася та пригода, та я особисто поговорила з невісткою, вони плакакала, божилася, що шкодує, що ніколи цього не повториться, що кохає лише Максима. А дитя, якщо вже так, хіба воно в чомусь винне?
Сподіваюся, Максим з Лесею проживуть довге щасливе життя, народять нам кількох онуків. А гроші, які я взяла у сватів, принесли нам всім лише добро, і я буду зберігати мовчання, якби там не було, а першого внука любити як рідного…
Автор – Людмила К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
