З Богданом ми дружили ще з ініверситету, а після його закінчення одружилися. Сімейне життя було щасливим і спокійним, зі своїми радощами і труднощами. Коли ми дізналися, що чекаємо первістка, Богдан був чуйним і турботливим чоловіком. Після народження Іллюші ми зрозуміли, що діти – це саме те, що робить сім’ю повноцінною і щасливою.
Ми обоє хотіли велику родину, і через три роки у Іллюші з’явився братик Максимко. Але і я, і чоловік мріяли про народження донечки.
До певного моменту я з повною упевненістю можу назвати своє сімейне життя щасливим. Ми з чоловіком працювали, тому добробут сім’ї був цілком собі непоганим.
Ось уже сини пішли в школу. Хоча весь цей час один істотний нюанс не давав мені спокою. Після народження хлопчиків я набрала п’ятнадцять кілограм. І весь цей час я боролася із зайвою вагою. Чоловік і діти підтримували моє прагнення схуднути, пропонуючи різні способи схуднення з інтернету. Разом з чоловіком ми відвідували басейн і фітнес-центр.
Раптом настав момент, коли я відчула охолодження з боку чоловіка. Уважно придивившись, я стала помічати, що Богдан задивляється на струнких жінок. Часом чоловік став затримуватися з роботи, пояснюючи це тим, що начальник залишив на «понаднормову».
Я гнала від себе погані думки і намагалася довіряти чоловікові. Хоча факти все більше і більше говорили мені про те, що у нього з’явилася інша жінка.
І ось через рік моїх підозр Богдан відкрився і оголосив, що йде до іншої. Новою обраницею чоловіка стала моя подруга Ольга. Вона була струнка і красива, до того ж, вже чекала дитину.
Після місяця безсонних ночей і нервових переживань я змогла взяти себе в руки і зрозуміла, що треба жити заради дітей. Душа боліла за дітей, адже зрада батька випала якраз на їх підлітковий період. Вони були ображені його вчинком і уникали спілкування. Але все ж у всій цій сумній історії був один суттєвий плюс.
Ймовірно, від перенесеного я стала втрачати вагу. З кожним місяцем я танула на очах і перетворювалася в більш струнку і привабливу жінку, що надзвичайно тішило мене.
У Богдана і Ольги народилася дочка Поліна. А через рік сталося нещастя – Ольга раптово пішла з життя.
Зовсім випадково у неї виявили невиліковну хворобу. Богдан залишився сам з малесенькою донькою на руках. Я жаліла колишнього чоловіка і розуміла, що повинна підтримати його, інакше не могла. Всі мої ріднів були проти цього, але я йшла за зовом свого серця. І Богдан також…
Через деякий час Богдан повернувся до нас з маленькою Полінкою. Після повернення чоловіка пройшло три роки. Терпіння, мудрість і маленька Поліна повернули в нашу сім’ю довіру і гармонію. В моєму серці не залишилося ні краплі образи на чоловіка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
