fbpx
життєві історії
І ось минуло пів року. Всі мої кордони порушені, я не спілкуюся з подругами, з родичами, не фарбуюся і яскраво не одягаю. Я завжди в усьому винна, абсолютно у всьому! Якщо купили фарбу не того кольору, я ні на що не здатна. Напередодні Великодня я йду на базар, купую продукти, готую строго по його меню

Я завжди була сильною людиною з характером і любила себе, як всі нормальні жінки. Але віднедавна на мене в дзеркало дивиться безхарактерна жінка з сумними очима.

Тепер – моя життєва історія. Я познайомилася з молодим чоловіком, зав’язалися стосунки, нічого не насторожувало.

У Тараса м’який характер, завжди поступиться, ніколи голосу не підвищить, суцільні компліменти і обіцянки.

І ось минуло пів року. Всі мої кордони порушені, я не спілкуюся з подругами, з родичами, не фарбуюся і яскраво не одягаю. Я завжди в усьому винна, абсолютно у всьому!

Якщо купили фарбу не того кольору, я ні на що не здатна. Нецензурні докори – в порядку речей в мою адресу.

Напередодні Великодня я йду на базар, купую продукти, готую строго по його меню, цілий день проводжу на кухні. В результаті почула, що всі нормальні жінки все самі готують і самі купують. Це був монолог коханого чоловіка. Я не дуже зрозуміла, що в моїх діях не так. Я поплакала всі свята. Вранці Тарас стояв на колінах і просив пробачення. Але все повторюється по колу.

 Я заробляю, у мене є житло, я сама себе забезпечую, нічого у нього не прошу і не беру. Але не можу від нього піти, адже кохаю і не хочу залишитися одна, мені вже 27 років.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page