fbpx

І ось невістка з малюками-погодками, поки у них у квартирі ремонт, приїхала до мене в село на все літо. Допомагала мені у всьому, садили разом все, сапали-пололи, син полив зробив. Я не могла натішитися. А позавчора вийшла в сад зраночку, і таке побачила… Аж оторопіла. Весь день очі на мокрому місці, в голові не вкладається! Ну як вона так могла? Як тепер з нею під одним дахом жити?

Син Руслан одружився з Ольгою п’ять років тому. Живуть вони в райцентрі у квартирі, а я в селі. У мене свій сад, город. Вони до мене завжди їздять допомагати, бо невістка і сама з села, любить працю на землі. А я і рада, і вдячна їм була. Для всіх же вирощуємо. Он вони всеньку зиму свою городину, моркву-бурячок-цибулю їдять, яблучка до Нового року домашні у дітей.

Вони жили на орендованій квартирі, а минулої осені таки свою взяли, зараз там ремонт роблять.

Ось і вирішили, що весною невістка Оля і онуки, дворічна Міланка і трирічний Назарчик, переїдуть до мене на все літо, поки у них ремонт. А син майже щовечора після роботи теж до нас їде, а у вихідні разом з бригадою хлопців ремонтом квартири займається.

Невістка Оля допомагала мені у всьому, аж сусіди дивувалися, що вона з маленькими дітьми все встигає зі мною робити. Садили разом все, сапали-пололи, син полив гарний зробив, крапельний, насос у колодязь поставив, шланги між грядочками розклав. Я не могла натішитися! Ми працюємо, їсти готуємо, малеча біля нас грається, все вдається.

І ось – полуничка на грядочках наливається, а на черешеньці – перші ягідки червоніють під теплим сонечком. От, думаю, діточкам радість буде, ось-ось перший врожай скуштують! Я навіть знала, під яким кущиком і на якій гілочці перші полунички і черешні будуть, перевіряла їх щодня, чекала з дня на день, що достигнуть ягідки і дам онучатам їх скуштувати!

А позавчора вийшла в сад зраночку, і таке побачила… Аж оторопіла. Онучата ще спали, а їхня мама безсоромно стояла в саду і зривала і несла до рота перші черешні! Я підбігла до грядок полуниці – двох стиглих ягід теж не було!

І яка вона після цього мати???

Я зі сльозами накинулася на невістку, ну як, питала, ти можеш собі таке дозолити? Де твоя материнська совість? І невже полізло, не стало в горлі???

Та я б ніколи так не змогла, скільки пам’ятаю, що я, що чоловік, все краще – дитині, синові, племінникам. Але ж не собі! І це тоді, коли дітки ще не куштували!

Але Ольга здивувалася, чого я репетую, мовляв, їх он же скільки нав’язалося, що полуниць, що черешень, ще достигне все найближчими днями, і багато, діти наїдяться вволю.

Вона так і не зрозуміла мого обурення.

Ну я к так можна?.. Весь день очі у мене на мокрому місці були, досі в голові не вкладається, як вона так могла? Як тепер з нею під одним дахом жити, з егоїсткою такою?

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page