fbpx
життєві історії
І ось сталося нещастя, батько захворів, а мати з роботи відправили на заслужену пенсію. І раптом мати згадала про існування своєї “любимої” донечки, вирішивши, що Катя не тільки зобов’язана забрати їх до себе, піклується, а й повністю повинна забезпечувати. А в разі відмови мати пригрозила судом, сказавши наостанок: “Я ж тебе народила, невдячна!”

Вчора до мене приходила моя давня подруга Катя. За її щоках струмком лилися сльози і очі були повні відчаю. І все у неї як у казці: люблячий чоловік, чудові діти, власну справу. Я не розуміла, чому ж вона настільки нещасна, поки не почула її історію.

Катя росла в самій звичайній родині: мама-вчитель, тато працював на заводі. Так вийшло, що батько став сильно пити. На той час Каті вже виповнилося 11 років.

Сім’я стала відчувати сильні фінансові труднощі, а згодом батько і зовсім перестав працювати і пропадав тижнями з друзями в гаражі. Мама ж відчуваючи гостру потребу, цілком і повністю занурилася в роботу. Зрозумівши, що дитина залишилася без уваги, бабуся вирішила забрати дівчинку до себе.

Йшов час, в родині все було як і раніше, батько пив, пропадає на роботі мати, але тільки Катя вже підросла і в свої 16 років зрозуміла, що всі ці роки була не потрібна своїм батькам.

Усвідомивши, що все життя в її руках і сподіватися можна тільки на себе, Катя сама вступила до інституту, влаштувалася на підробіток в кафе офіціанткою і з цих грошей оплачувала своє навчання. Та й бабуся допомагала, чим могла.

Незабаром Катя зустріла свою любов і вони стали жити вже разом на знімній квартирі. Закінчивши інститут, закохані одружилися, народили двоє чудових дітей і навіть змогли відкрити свій невеликий магазинчик.

Всі ці роки батьки навіть не згадували про дочку, не знали де і як вона живе. Ніколи не бачили онуків та власне особливо і не цікавилися.

І ось сталося нещастя, батько захворів, а мати з роботи відправили на заслужену пенсію. І раптом мати згадала про існування своєї “любимої” донечки, вирішивши, що Катя не тільки зобов’язана забрати їх до себе, піклується, а й повністю повинна забезпечувати.

А в разі відмови мати пригрозила судом, сказавши наостанок: “Я ж тебе народила, невдячна!”

І ось, вже плаче на моїй кухні, переповнена досадою, обуренням і образою…

Катя не знає, що їй робити, з одного боку потрібно допомогти матері, з іншого – де всі ці роки були її батьки, чому вона повинна тепер комусь допомагати?!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page