І ось тепер бабуля весь час сидить вдома, у чотирьох стінах, аби ми не відібрали у неї квартиру. Смішно? Ні, не смішно! Тим часом, скоро мені народжувати! Звичайно, що принести дитину в будинок, повний бліх, не хочеться.
Раніше мені здавалося, що в моєму житті багато нерозв’язних проблем – щось там зі здоров’ям, нерозділене кохання, безгрошів’я, сутички на роботі.
Але тільки сьогодні я зрозуміла, що буває гірше! Життя підкинуло екзотичну проблему – нашу квартиру атакують блохи. Звідки вони взялися? У нас є дві версії.
Перша – в підвалі в нашому під’їзді виводили щурів і тарганів, після чого і ті, і інші робили спробу переселитися в квартири на першому поверсі, мешканці яких були шалено «щасливі». До нас дійшли залишки тарганів, але швидко самі собою кудись пропали. Можливо, блохи повторили той же шлях.
Друга версія полягає в тому, що на днях ми замінили батарею. До нас приходили двоє сантехніків, які спускалися в той же підвал, щоб перекрити воду на стояку. Можливо, вони принесли на собі звідти личинки бліх або самих бліх. Як би там не було, а вирішувати проблему якось треба.
Бліх реально цілий натовп. У нас буквально за один день покусані всі ноги, а на другий день бліх стало ще більше! Ми відчуваємо, що не впораємося своїми силами. Що не допоможе натирання підлоги гасом, оцтом і хлоркою, як радять в Інтернеті.
Тим часом, скоро мені народжувати! Звичайно, принести дитину в будинок, повний бліх, не хочеться. Треба терміново щось робити. Ми вирішили звернутися в спеціальну службу, яка займається цькуванням мишей, щурів, комах. Ця служба справляється з паразитами газом. Після обробки квартири необхідно заклеїти всі вентиляційні отвори, закрити вікна і втекти з квартири на 10-12 годин.
Ми всі на згодні, думаємо на день-два зняти номер в готелі або хостелі. Але проти наша бабуся! Їй 92 роки, вона років так 20 не виходить на вулицю після того, як колись впала і сильно вдарилася. Ось така фобія у неї розвинулася. Відтоді ми всіх лікарів бабусі запрошуємо додому. Бабуся наївно вважала, що блохи є у всьому будинку, але в її кімнаті їх вже точно немає. І була сильно здивована, коли ми знайшли бліх у неї в ліжку!
Ні в який готель вона їхати тимчасово хоче, каже: «Я вдома посиджу. Я нікуди не поїду. Ви ще в мене квартиру відберете”.
Та ж залишати її вдома на момент цькування бліх ми не можемо. Але і насильно ж ми її не вивеземо. Ми так уже хотіли недавно, коли їй було дуже погано, відвезти її на швидкій у лікарню. Вона підняла такий крик, що нікуди не поїде, що ми змушені були відступити. Медики сказали, що не мають права вивозити пацієнта без його згоди. Слава Богу, що в той раз все обійшлося. Але що робити тепер?
Бабуся не тільки просто боїться виходити з дому, а ще й підозрює нас всіх в тому, що ми хочемо її таким хитрим чином виманити з дому, щоб потім завезти кудись і кинути. Це дуже прикро, тому що ми її любимо, і у неї немає приводів так вважати. Просто вона надивилася різних реаліті і ток-шоу про те, як старих діти виганяють на вулицю, щоб отримати квартиру. Я розумію, що таке іноді буває. Але не в нашому ж випадку. І це складно – дивитися в бабусині перелякані і недовірливі очі і розуміти, що вона тебе явно в чомусь такому підозрює!
От і що робити? Віддати своє маля на поталу блохам тільки тому, що бабуся відмовляється їхати? Або залишити бабусю в квартирі дихати шкідливим газом? Якщо навіть їй купити протигаз, вона не дасть його на себе надіти. Смішно? Ні, зовсім не смішно! І ніяк не придумаємо, як цю ситуацію розрулити.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило