І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка!
Свого часу моя свекруха працювала в Чехії і придбала там двокімнатну квартиру. Сама Людмила Павлівна тоді повернулася додому, а мій майбутній чоловік поїхав вчитися в Прагу і оселився у квартирі матері.
Ростислав їздив раз на кілька місяців додому, в Україні ми зустрілися й побралися. Я закінчувала навчання, тому одразу до нього в Чехію переїхати не могла.
Тож якийсь час чоловік жив у іншій країні, а я дома. Фінансово мені самостійно переїхати до нього не виходило, тому батьки чоловіка допомогли мені переїхати. Саме я не просила їх про допомогу. Переїзд був довгим, тривав майже рік.
Ми рідко бачилися з Ростиком, і практично не залишалися наодинці. Завжди хтось був із його родичів поруч з нами. А коли я нарешті переїхала остаточно жити до Ростислава, до нас – гоп! – приїхала його мама. Бо він живе у її квартирі.
Мені дуже дискомфортно від того, що живу в квартирі матері Ростислава. Свекруха зі складним характером, мені з нею важко. І тому я часто шукаю привід якомога менше бути вдома. Залишаюся допізна на роботі, йду у спортзал. Щоб прийти додому, коли чоловік теж буде вдома.
Через те, що мало буваю вдома, я мало приділяю час побуту у будинку. А від цього ще більше проблем, бо тоді мама чоловіка каже, що я не веду домашніх справ. Але мені не комфортно, і я не почуваюся як удома. Попросила чоловіка переїхати до окремого житла, але свекруха висловилася проти.
Людмила Павлівна сказала, це марнування грошей, що краще назбирати на свою і вже переїхати у власне житло. Але в мене останнім часом таке відчуття, що ми можемо розійтися з Ростиславом, бо це все псує взаємини не тільки з мамою чоловіка, але і з самим чоловіком.
А ще відчуття, що вони вважають, що родина – це саме вони двоє, як було – так і залишилося а я ніби просто додалася і вони несуть відповідальність за мене. Але я не просила їх про це.
З моєю мамою мій чоловік навіть не разу не бачився. І коли я хочу поїхати до неї, то піднімається ціла дискусія, підсумок якої – мені не можна в Україну самій і це накладно фінансово.
Я не знаю як бути. Зраз я підробляю і навчаюся мови, на повноцінну роботу можна буде лише через рік. І я повністю залежу від чоловіка і його матері. Що мені робити? Які поради можете дати в моїй непростій ситуації?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
