З Аліною ми дружимо вже вісім років. Познайомилися випадково біля входу в супермаркет, розташований недалеко від нашого будинку. Я, задоволена і щаслива, обвішана покупками, впустила свій телефон, а вона його підібрала. Виявилося, що ми з нею живемо в одному дворі. Я була дуже рада нашому знайомству. Ми з чоловіком недавно переїхали в нову квартиру в незнайомому ще районі, і подруг у мене тут не було.
Ми з Аліною зблизилися, до того ж у нас діти одного віку, їм по три роки. Наші ж чоловіки між собою не спілкувалися. Вони знали один одного в обличчя і не більше.
Нещодавно мій чоловік звільнився з роботи і відкрив невеликий автомагазин і майстерню в межах міста.
Моєму чоловікові його нова робота приносить радість і справжнє задоволення. а головне – стабільних дохід.
Він дуже комунікабельний і кмітливий чоловік, фахівець своєї справи. У нього є відповідна освіта в цій сфері діяльності. Та й колишня робота була пов’язана з автомобільною галуззю.
Але який бізнес не має конкуренції? Це важко, непросто. Та перед відкриттям магазину чоловік зважив всі ризики і втрати. Та ще й батько його, всіляко допомагаючи, підтримав сина і допоміг придбати необхідне спеціалізоване обладнання. Тобто в цьому плані у нас все добре, я покеи що на роботу і не думаю виходити, вистачає того, що заробляє Олег.
З подругою ми не обговорювали сферу діяльності наших чоловіків. Нам більше були цікаві теми про моду, спорт, дітей, про інші родини, які живуть в нашому дворі.
Аліна допомогла мені вибрати новий телефон, а я їй сумочку і окуляри. У вихідні ми ходили в кафе, парки, розважальні центри з дітьми, пили каву, гуляли… Іноді вона приходила до нас гості, і з моїм чоловіком вони могли обмінятися парою слів. У нас обох хлопчики трирічні, які здружилися дуже між собою.
Треба сказати, я вже пізніше довідалася, що чоловік подруги займається продажем автозапчастин. Виходить, що вони з моїм Олегом конкуренти.
А десь через кілька місяців вони почали боротися між собою за клієнтів в нашому місті. Я б і не вникала в ці подробиці, але вони забороняють нам спілкуватися, не дозволяють, щоб дружили наші діти!
Дитячий садок, та й годі. Виходить, що наші чоловіки не можуть мирно спілкуватися через роботу, а, значить, і ми не повинні! Безглуздо це якось.
Мені здається, що чоловік подруги зовсім не переносить мого Олега. Його можна зрозуміти. Адже у нас свій магазин і автомайстерня, розташовані в дуже зручному і прохідному місці міста. Великий асортимент товару, сучасне обладнання, впливовий батько – це допоможе залучити велику кількість клієнтів.
Але і мій чоловік – справжній трудяга і молодець. Його особисті доброзичливі і ввічливі якості продавця грають важливуроль у торгівлі.
Чоловік подруги займається продажем віддалено, через сайт, який сам створив. У нього є клієнти і в інших містах.
Ну і що тут ділити? Навіщо сваритися? І як відіб’ється наше спілкування з подругою на їх продажах?
Як навчити їх відокремлювати роботу від особистих взаємин? Я вважаю, що бізнес не потрібно вмішувати в особисте життя. Тим більше, що між собою вони ніколи і не спілкувалися. А взагалі, можна було б і встановити дружні відносини. Незважаючи на те, що конкуренти.
Поки що ми з Аліною, як підлітки, ховаємося і приховуємо наше спілкування. Це смішно і сумно.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
