Ми з Ніною Андріївною спочатку вибудували неправильні стосунки. Але я загрузла в них, як у болоті. Можливо, отримаю якісь поради, тому розповім історію повністю.
Я вийшла заміж з кохання. Але про те, що мій чоловік Олег завжди і у всьому слухає лише свою матір, я дізналася вже після весілля. Ми з Ігорем переїхали до Ніни Андріївни, бо на цьому наполягла свекруха. Мовляв, поживемо спочатку разом, ми ж молоді і недосвідчені, і таке інше.
Хоча я мала свою квартиру, я вирішила не сперечатися і подивитися, до чого це приведе. Ось тут все і почалося. Насамперед свекруха привела мене на кухню, розповіла, де що лежить. А потім ми почали разом готувати обід. Мама чоловіка захотіла перевірити, що я вмію і на що здатна.
Звичайно, їй не подобалося нічого з того, що я робила. Навіть картоплю я чистила не так, як треба! На правах нової невістки я особливо не виступала. Слухалася і робила так, як мені говорили. А чоловік спочатку обіймав матір, потім мене й казав: “Оленко, вчись у мами всьому-всьому! Вона в мене найкраща!”
Спочатку я раділа, як чоловік ставиться до матері. Олег був добрий, ввічливий і уважний. Не всякий чоловік може таким похвалитися. Проте чим довше я жила під одним дахом з Ігорем і свекрухою, тим швидше я хотіла переїхати назад до своєї квартири.
До речі, про це. Ніна Андріївна запропонувала здавати моє житло. Вона вже встигла і квартирантів знайти, і про вартість оренди домовитися. Гроші забирала також вона. А мені залишалося вислуховувати, на що вона їх витратила: «Все в дім, Оленко, все в сім’ю. Ти мене знаєш!”
Але навіть це було не найсерйознішою проблемою, яка на мене чекала. Я народила сина. Свекруха заборонила мені довго сидіти у декреті. Мовляв, тепер грошей треба ще більше, а Олег усе тягти не може. Я вийшла на роботу, а дитину залишала з Ніною Андріївною.
Часто бувало, що я сина бачила тільки у вихідні. У будні йшла рано вранці і приходила пізно ввечері, коли він уже спав. Млий з раннього віку був більше прив’язаний до бабусі, а не до мене, своєї рідної матері. І перше слово “мама” він адресував зовсім не мені, а саме їй. Це було для мене справжнім потрясінням.
Я ділилася своїми переживаннями із чоловіком. Але Олег не бачив у цьому жодної проблеми:
– Ти ж знаєш, мама хоче нам допомогти. Ми повинні бути їй вдячні!
Але як я можу дякувати жінці, яка на моїх очах забирає в мене право бути матір’ю?
Ми зі свекрухою спочатку вибудували неправильні стосунки. І я загрузла в них, мов у болоті. Але в якийсь момент мій терпець урвався. Я зрозуміла, що не хочу жити разом із нею і готова піти від чоловіка, забравши сина.
Зізнаюся чесно, мій план визрівав кілька місяців. Я відкладала гроші, щоб мати бодай якусь подушку безпеки. Казала неправду свекрусі, що зарплату зменшили і таке інше. Так-так, ця жінка контролювала, скільки я отримую, і забирала у мене майже всю получку.
А потім я наважилася. Зібрала речі, забрала сина та повернулася до своєї квартири. Наступного дня я подала на розлучення. Олег разом із мамою хотіли відібрати у мене дитину. Але суд програли. Я зуміла досягти того, щоб син бачився з батьком тільки в моїй присутності.
Можливо, я вчинила неправильно. Але тепер я точно впевнена, що моя дитина зростатиме у сприятливій обстановці. Жалкую тільки про те, що витратила стільки часу даремно не зробили цього раніше, а дозволяла собою помикати.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.