fbpx
життєві історії
І все б нічого, та було у Юлі одне, але дуже велике – “але”. А полягало воно у тому, що Юля вже більше п’яти років, як заміжня і в неї двійко діточок. Мене це не зупинило. Я робив все можливе й не можливе, щоб привернути до себе увагу. І ви знаєте, у мене вийшло. Через деякий час Юля з двома чемоданами переїхала в мою квартиру. Діти залишилися з батьком. Мені не було їх жаль, я був закоханий і щасливий

З першого дня я відчував, що Юля та жінка, яка подарована мені Богом.

І все б нічого, та було у Юлі одне, але дуже велике – “але”. А полягало воно у тому, що Юля вже більше п’яти років, як заміжня і в неї двійко діточок. Мене це не зупинило. Я робив все можливе й не можливе, щоб привернути до себе увагу. І ви знаєте, у мене вийшло. Через деякий час Юля з двома чемоданами переїхала в мою квартиру. Діти залишилися з батьком. Мені не було їх жаль, я був закоханий і щасливий.

Кілька місяців тому я зустрів кохання всього свого життя. Жінка ця здавалася мені такою дивною, милою, ніжною і доброю, що я млів тільки від одного її погляду. Мені ніколи не забути її відкритого погляду і кольору очей. Юля підкорила мене, заволоділа моєю свідомістю і навіть підсвідомістю. Мені не доводилося до цього відчувати таких почуттів.

Я з першого дня вирішив, що Юля подарована мені Богом, і я не можу її втратити. От і прийняв я рішення підкупити обраницю — домогтися її уваги за всяку ціну.

Тільки все було не так просто, як здавалося… Існували деякі перешкоди у вигляді заміжжя моєї обраниці. І ще двоє дітей. Я не збирався зупинятися ні перед чим. Адже кохання не знає перешкод.

Я почав доглядати за Юлею, тільки вона все ігнорувала. Я не зупинявся, і вона погодилася сходити зі мною в кіно. Цей день був неймовірний. Ми розмовляли і не помітили, що вже настав вечір. На годиннику була одинадцята година. Юля сказала, що їй час додому і пішла. І я чомусь зрозумів, що започаткував наші стосунки.

Протягом наступних місяців ми почали зустрічатися, а потім вона переїхала жити до мене. Ви правильно зрозуміли – Юля покинула сім’ю і почала жити зі мною. Я був щасливий. Адже я навіть не мріяв, що все станеться так швидко. Тепер я можу бути поруч з нею 24 години на добу.

Тільки десь кілька тижнів тому я помітив, що почав дратуватися навіть через дрібниці. Мене злить те, як Юля розкидає косметику, що миє посуд перед сном, не там ставить чашку. Не можу зрозуміти, що не так? Чому я звертаю увагу на такі дрібниці?

Спершу я намагався відмахуватись від цих відчуттів. Тільки зрештою усвідомив, що не вона винна в цьому, а я. Це я став ставитися до неї інакше. Вже немає того запалу, почуттів, які були спочатку. Я вже не хочу, щоб Юля постійно була поряд зі мною. Я все частіше хочу залишитися один, наодинці із собою.

В чому причина? Не зрозуміло. І чим далі ми живемо разом, тим більше я дратуюсь. Але як мені вчинити у цій ситуації? Адже я не вижену її на вулицю? Куди вона піде? Вона була облаштована, мала сім’ю. Юля залишила дітей і чоловіка заради мене.

Тепер мене дивує, що Юля підозріло швидко повелася на мої залицяння. Хто може гарантувати, що вона не втече від мене, до ще якогось “нареченого”? Адже ніхто від цього не застрахований. От сиджу я і думаю, можливо, краще розбігтися, поки не пізно?

Я поки що мовчу, ношу все в собі. Хочу розібратися зі своїми почуттями. А вже потім діяти. Тільки Юля вже дивиться на мене з підозрою. І так вдумливо, що мені тяжко виносити цей погляд. Відводжу очі, але рано чи пізно вона все одно здогадається, зрозуміє, в чому річ.

Ось так просто відмовлятися від неї начебто не хочеться, тільки й радості колишньої я вже не відчуваю давно. Може, так завжди буває — поки жінка належить комусь, її хочеться відібрати, а потім вона вже не цікавить чоловіка, бо стала доступною? Не знав, що я такий, як усі. І що я втрачу той запал до Юлі.

Як бути далі? Юля мені вже не цікава!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!