І все було б чудово, якби Володя не був одружений, і по квартирі не бігало двійко діточок. Марічку мама виростила одна, батько пішов до молодшої жінки, коли дочці було пять років. – Доню, знай, ніколи й ніхто не побудує свого щастя, на чужому нещасті. – Ці слова ніби викарбувались в її пам’яті. І ось сьогодні вона стоїть перед вибором. Увага Володі була ще тою: дорогі подарунки, квіти без приводу, і романтичні смс. Марічці таке кохання й не снилося.
Володимир різними способами проявляв свою любов. Дарував квіти, обсипав компліментами, писав чарівні повідомлення. Марічці таке кохання й не снилося, і вона не розуміла, як його сприймати.
Володя їй подобався. Високий симпатичний чоловік. Розумів, як заробляються гроші. Мав свою фірму. Напевно б інша на її місці прийняла його і насолоджувалася дарами, які він підносив. Тим більше Марічка на даний момент ні з ким не зустрічалася. Минулі відносини закінчилися, а нових ще не було. Вона перебувала у вільному польоті і очікувала свого щастя.
– Ти багато втрачаєш, – постійно повторював Володя. – Могла б ні в чому собі не відмовляти. Я готовий виконати будь-яку твою волю.
Марічці було приємно чути ці слова. Звичайно ж гріла душу його активна увага. Було в ньому тільки одне “але”. Він був одружений, і в його родині росли діти. А вона не могла піти проти своїх принципів. Розуміла, що “на чужому нещасті свого щастя не побудуєш”.
Марічці було всього 5 років, як їх покинув батько. До сьогодні перед очима стоять мамині сльози і розпач. І тоді Марічка присягнулася, що ніколи в житті не підійде до одруженого чоловіка, щоб нікому не завдавати болю. До того ж її мама періодично повторювала:
– Ось побачиш, Марічко, повернуться їм наші образи. Бог все бачить!
І дійсно, поруч з новою коханою її батько не ужився. Почав заглядати в чарку. А його дружина теж залишилася одна з маленькою дитиною на руках. Виявилося, що все в житті повертається: і добро, і зло.
Ось і намагалася Марічка триматися подалі від настирливого залицяльника. Всі його вмовляння на неї не діяли. Варто було тільки озирнутися назад і згадати долю своїх батьків. Вона втомилася від його наполегливості. Зібрала свої речі та й переїхала в інше місто. Дізнавшись про від’їзд, він припинив всі переслідування. Не такими вже й сильними виявилися його почуття.
На новій роботі заступник директора відразу ж звернув на Марічку свою увагу. Скромна працьовита дівчина не намагалася особливо виділитися з натовпу. Поглинена своїми справами, не дивилася по сторонам і не пліткували з колегами. Було в ній щось загадкове. Він запросив її в кафе. Найперше вона подивилася на праву руку і не побачила там обручки. І все-таки про всяк випадок поцікавилася:
– Ви одружені?
Він трохи здивувався її питанням, тому поцікавився:
– А це для тебе так важливо?
– Дуже! Я не зустрічаюся з одруженими чоловіками! – впевнено заявила Марічка.
– Тоді можеш перевірити мій паспорт! Я абсолютно вільний! – нарешті сказав їй Богдан. – Останнім часом я дуже багато займаюся роботою, тому до особистого життя так справа й не дійшла, на жаль.
Марічка у відповідь просто посміхнулася. На її душі стало значно легше. І вона з радістю прийняла його пропозицію. З того часу вони стали зустрічатися.
Богдан був чудовим хлопцем. Неначе вона, пройшовши випробування, отримала приз за те, що відмовилася від “поганих” відносин з Володимиром.
Через деякий час вони одружилися. Марічка зустріла своє справжнє кохання, яке було їй дане Богом.
Ось така красива історія!
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
