– …І все-таки я не розумію Світлану, – каже подругам тридцятирічна Раїса. – Зі своєю квартирою, з хорошою роботою… Навіщо їй потрібен цей Дмитро? Приїжджий, ні кола ні двора – в столиці квартиру знімав! Навіть не квартиру – кімнату з сусідом. Адже і не студент вже! Мужику тридцять три! У цьому віці не мати власності вже соромно… Невже Світлані так заміж хочеться, що прям ось все одно, за кого? Ну не знаю…
– Та ну тебе, він нормальний хлопець! – знизують плечима подруги. – Працює, займається улюбленою справою – у нього аж очі горять, коли він говорить про свою редакцію. Веселий, спортивний, симпатичний, читає багато, розповідає цікаво, а головне – її любить! Ти бачила, які у них стосунки? Він її на руках носить, піклується, пилинки здуває! Зізнайся, Рая, ти просто заздриш?..
…Раїса теж корінна, але, на відміну від кращої подруги Світлани, у неї – ні нареченого, ні окремої квартири у власності. Живе Рая з мамою і бабусею, і про те, щоб роз’їхатися з родичками, поки може тільки мріяти. Ні, гроші відкладає на окреме житло, звичайно. Планує брати іпотеку. Але відкладеного поки так мало, що не вистачить навіть на мінімальний перший внесок.
Світлані ж квартира дісталася в спадок від бабусі – без праці, самообмеження і клопоту.
– От уже пощастило так пощастило! – зітхає Раїса.
Ось уже рік Світлана живе в своїй квартирі не одна, а з Дмитром. Живуть добре, цього літа планують реєструвати шлюб.
До весілля зробили невеликий косметичний ремонт, купили нові меблі. Багато що в квартирі нареченої Дмитро зробив сам, своїми руками. Фарбував, клеїв, укладав ламінат…
– Якби у мене було своє окреме житло, я б ні за що не привела туди мужика! – зарозуміло заявляє Раїса. – Бездомні – не варіант. Притягти приймака – багато розуму не треба! Чоловік сам повинен мати місце, куди привести дружину…
– Ну а те, що у них любов, почуття, ти зовсім не допускаєш, так? – сміються подруги.
– Ой, та яка там любов! – махає рукою Раїса. – Відносини, сю-сю-сю… Любить він не її, а її житлоплощу! Це ж всім зрозуміло. Дівка з двушкой в хорошому районі! Що говорити, тут кожен закохається! Особливо такий, як він, з яким жити ніде, ха-ха-ха! Звичайно, буде і порошинки здувати, і в очі заглядати, і руки просити на колінах. Що йому ще залишається? Одружується він не на ній, а на її квартирі…
– Так навіть якщо і так! – зляться втратили вже терпіння подруги. – Одружується і буде жити за правилами дружини, тому що квартира – її! Дошлюбне майно, між іншим. Чоловік до нього ніякого відношення не має. Моральну перевагу завжди буде за господинею житла – чоловік, виходить, прийшов на все готове.
І навіть якщо він буде добре заробляти і все віддавати в сім’ю, внесок дружини завжди буде на порядок більше, бо житло – це головне. Трохи Світлані що не сподобається – збере чоловіку валізу. І він прекрасно знає, що живе з нею тільки до того часу, поки її це влаштовує. В чому проблема? Навпаки, чоловік без власного житла – це ідеальний чоловік, як ні крути!
А ви згодні з тим, що господар житла – завжди господар становища в сім’ї?
Або все ж правильніше шукати собі рівню?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
