І я і Петро позичили в батьків гроші на спільний бізнес. Ідея була чоловіка, тому я сильно не пхалася, але роботу свою робила гідно. Мама не раз питала, коли ми думаємо ощасливити її онуками, та ми все відкладали до кращих часів. Одного дня в офісі з’явилася помічниця.
Я ж думала, стане легше, але в Петра плани були геть інші. В кінцевому результаті я залишилася і без частки в бізнесі і без квартири, в яку на моє місце в’їхала Віка. В мене не було іншого виходу, ніж дзвонити мамі!
Мені не пощастило в житті. Я зайнялася бізнесом зі своїм чоловіком, але він відштовхнув мене від цього, а також знайшов молодшу дамочку на стороні. Я не знаю, як все це пережила. Стільки сліз я за все життя не виплакала. Коли я втратила все, мені довелося піти жити до матері.
Я була дуже пригнічена і не бачила виходу зі своєї ситуації. Мене ошукала людина, якій я довіряла. Сьогодні я починаю все з початку, але я вже не молода, і не впевнена, що все в мене вийде.
Мабуть, це добре, що у нас з Петром не було дітей. Я не можу уявити, як їм було б важко. Я доросла жінка, і мені було чим зайнятися, щоб впоратися з усім цим.
Ми познайомилися п’ятнадцять років тому. Петро був дуже хорошим чоловіком, у нього було багато ідей та енергії. Ми почали жити разом і планувати майбутнє.
Але він сказав, що гучне весілля і діти почекають, спочатку зведемо на ноги бізнес, щоб у нас вистачило грошей і була можливість забезпечувати сім’ю. Я йому повірила, його ентузіазм був заразливий.
І ось ми приступили до виконання своїх мрій. Я позичила трохи грошей у батьків, Петро теж. Це все народилося в його голові, тому я залишила йому деталі, папери та інше.
І все ж у мене була робота. Власне, ми обоє практично не зупинялися. Я не знала, що таке свято, і робота в нас не зупинялася навіть на Великдень чи Різдво.
Мама іноді запитувала мене, як у нас справи. Вона хвилювалася, чи буду я колись знову жити нормальним життям, і коли вона нарешті стане бабусею…
Я сподівалася, що це не займе багато часу і ми з Петром все надолужимо. Що ми зможемо знайти співробітників для компанії і почати пожинати плоди наших зусиль.
З часом це почало виглядати багатообіцяючим. Петро придумав, що нам потрібно знайти помічника. Одного дня в нас в офісі з’явилася Вікторія, і саме вона мала взяти на себе оформлення документів, обслуговування клієнтів та інше.
Я не була проти, я сподівалася, що це нам допоможе і ми матимемо більше часу один для одного.
Але виявилося, що у мого чоловіка була зовсім інша думка.
Одного разу Петро сказав мені, що хоче розлучитися, тому що наші стосунки його не задовольняють.
Я була настільки виснажена роботою, що не помічала, що коїться перед самим моїм носом. Я запитала, що буде з бізнесом. І тут я дізнаюся найцікавіше – бізнес практично належить лише Петру.
Все було оформлено на нього, я Петру просто допомагала. Крім того, він вигнав мене зі своєї квартири і вселив туди Вікторію…
Я запитала маму, чи можу я поїхати до неї жити. В мами трикімнатна квартира, місця достатньо, тому вона погодилася. Коли я стояла біля її дверей, мої ноги були наче з вати.
Зайшовши в підготовлену для мене кімнату я просто впала на ліжко і спала два дні…
Мама допомогла мені вибратися з найгіршого, і я поступово стала на ноги. У мене є робота і розпорядок дня. Це мені дуже допомагає.
Гірше, коли я йду вулицями міста і зустрічаю друзів, у яких досить великі діти. Мабуть, я вже не стану мамою. Мені навіть не хочеться знайомитися з кимось новим. В мене образа на всіх чоловіків через вчинок Петра.
Іноді я запитую себе, чому так, чому саме я…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“