І якщо мама погоджується на мене переписати свою трикімнатну квартиру, то тато категорично проти. Він каже, раз у нього троє дітей, то спадок буде розділено по-чесному і обговоренню це не підлягає.
В мене одна надія, що тато відійде на небеса раніше і мама все оформить на мою користь. Я не хочу чужого, я заслужила на цю нерухомість. Вона по праву належить мені.
Нас у батьків було троє дітей. Старший на п’ять років брат Тарас, я – Оксана, і наймолодша сестра Катерина, якій сорок п’ять недавно виповнилося.
Батькам від заводу, ще в ті часи, виділили простору трійку. Ми з сестрою зайняли одну кімнату, брат іншу і у третій проживали батьки. Але коли прийшов час, всі ми розлетілися з-під батьківського крила.
Тарас після служби переїхав жити в Житомир, звідки була його дівчина. Нас до себе вони не часто запрошували, як і не приїжджали самі. Там невістка всім керувала, а їй відвідини свекра і свекрухи не подобались.
Так малу-помалу, ці візити зійшли нанівець. Я пішла вчитися на швею, і довгий час працювала в ательє. Молодша наша сестра Катерина єдина, хто вступив до інституту.
В батьківську квартиру вона не повернулася, а на даний час Катя живе в Хмельницькому, а зв’язок, щоб ви розуміли у нас – картинки на свята у вайбері. Все вона не має ні на батьків ні на мене часу.
Я ж жила поруч з батьками, часто до них навідувалася і допомагала, а коли старший син одружився, то з чоловіком переїхала жити до батьків, бо їм вже потрібна була моя допомога.
Молодша дочка ще навчалася і жила в квартирі поруч з братом і його сім’єю.
Тато вже слабенький, але ще ходить, а мама ще тримається добре. І ось я заговорила, щоб батьки, поки живі, переписала цю квартиру на мене, і якщо мама зі мною погоджується, то тато ні в яку. В нього троє дітей і все має бути по чесному.
Але ж хіба це і є по чесному? Ні брат ні Катерина і копійкою батькам не допомогли, я вже й мовчу про те, щоб вони приїжджали до них. Їм байдуже, вони живуть своє життя.
Брат все каже, як не з онуком сидить то з дружиною кудись їде, Катя, так та завжди зайнята, їй до нас діла немає. За батьками доглядаю я і квартира ця повинна належати мені єдиній.
Я впевнена, що дружина брата не відступить від спадщини і буде домагатися “справедливості”, те саме і Катерина.
Як мені достукатися до тата, щоб поки не пізно, зрозумів, що я єдина буду його доглядати до останнього і маю бути за це винагороджена? Так мені за себе образливо…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
