– І за що ж мені таке Боженька дав? – раз у раз повторювала моя мама. – Не тобі одній, – говорив у відповідь їй батько. В той час я тихенько сидів у куточку своєї кімнати і думав, для чого я взагалі з’явився на той світ. Своєю історією хочу донести до батьків, особливо хлопчиків, – ніколи такого не кажіть і не робіть!

– І за що ж мені таке Боженька дав? – раз у раз повторювала моя мама. – Не тобі одній, – говорив у відповідь їй батько. В той час я тихенько сидів у куточку своєї кімнати і думав, для чого я взагалі з’явився на той світ. Своєю історією хочу донести до батьків, особливо хлопчиків, – ніколи такого не кажіть і не робіть!

– І за що ж мені таке Боженька дав? – раз у раз повторювала моя мама.

– Не тобі одній, – говорив у відповідь їй батько.

Приблизно так проходила кожна наша сімейна вечеря.

Мої “любі” батьки вважали, що їхній син – предмет сорому і його треба надійно заховати, щоб не дай Боже ніхто не дізнався з якої я сім’ї.

“По телевізору недавно показували, хлопчикові всього 8 років, а він 7 мов знає, а ти і одну вивчити не можеш” – зітхала мама.

“У Володі син уже велосипед сам зібрав, а хлопцеві всього 10!” – скаржився батько.

Напевно, Ви думаєте, що я був якимось вуличним хуліганом і двієчником. А ось і ні!

Я досить непогано вчився в школі, навіть без трійок. Але моїм батькам було мало.

Їм хотілося “пишатися” мною. Вони без кінця ставили мені в приклад “Андрійка, сина тітки Ніни” або “хлопчика з телевізора”.

Насправді, я був дитиною дуже цікавою.

Але кожен раз, коли я повідомляв своїм батькам, що у мене з’явилося те чи інше захоплення, вони завжди казали мені одне і теж: “У тебе нічого не вийде!”

І я їм слухняно вірив, адже батьки не можуть обманювати.

У підсумку, я перетворився в абсолютно закомплексовану людину.

Це відбивається абсолютно на всіх аспектах мого життя, як особистої, так і робочої.

Коли на роботі мені запропонували підвищення, я відмовився, тому що в вухах відразу зазвучало: “У тебе нічого не вийде!”.

При думці про знайомство з дівчиною, яка мені сподобалася, в голові відразу з’являлося: “Та хто на тебе подивиться!”.

Ну і все в цьому дусі.

Я, насправді дуже люблю своїх батьків.

І цей мій крик душі звернений до тих, у кого є діти, особливо це стосується мам і тат синів.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина стала успішною в житті, ніколи не порівнюйте її з “сином дядька Васі”.

І тоді він виросте особистістю, самодостатньою і впевненою в собі людиною.

Любіть своїх дітей, і вони обов’язково змусять вас пишатися собою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook