У моєї свекрухи Раїси Максимівни троє синів. Старший 11 років тому переїхав із дружиною на інший кінець країни, від мами подалі. Молодший живе з мамою. Я – дружина середнього сина Романа.
Молодшого брата мого чоловіка звуть Володя. І він – дитина від другого шлюбу Раїси Максимівни. Дев’ять років тому свекруха овдовіла, а квартира її чоловіка дісталася їхньому 17-річному синові за заповітом. Квартира була дошлюбною власністю, тож мамі не обломилося нічого.
Свекруха не зневірилася, і всі сили доклала до того, щоб міцніше прив’язати до себе Володю. Для неї це не склало труднощів. Тепер, згодом, Володя і пальцем поворухнути не сміє без дозволу матусі. Дружину, до речі, вона ж синочку і знайшла – доньку своєї подружки.
Володя – безініціативна, слабовільна людина. Думка Раїси Максимівни для нього є істиною в останній інстанції. Він намагався влаштуватися на нормальну роботу, але йому ніяк не вдавалося ужитися з начальством та колегами. Змінивши кілька місць роботи, і ніде не протримавшись довше за кілька місяців, Володя влаштувався охоронцем, ким і працює протягом останніх 4 років.
Зарплата у Володі маленька – всього 7 тисяч гривень на місяць, а працювати добу через добу, щоб утримувати удвічі більше, йому не дозволяє мама. Жили Володя та його дружина нібито на гроші свекрухи. Трикімнатну квартиру, що успадкував Володя, свекруха здавала, і на ці гроші утримувала сина, виставляючи себе благодійницею.
Коли дружина Володі, Оксанка, що хапнула всіх принад спільного проживання зі свекрухою, почала наполягати на тому, щоб чоловік нарешті виліз з-під маминої спідниці і відвіз дружину до своєї трикімнатної квартири, мама мого чоловіка витрусила з сина дарчу на квартиру.
Раїса Максимівна не забула, що невістка мала сміливість підняти свою голову і спробувала перенапривити її синочка зі шляху щирого. І коли Оксана чекала дитинку, Володі було сказано, що дитина там не від нього.
– Іди розлучайся! — наказала мама Володі.
І Володя розлучився. Оксана вирішила не користуватися своїм правом та дала згоду на розлучення. Коли народилася донька, Оксана подала на аліменти, які забороняла Володі платити його мама, але проти закону поперти у неї не вийшло.
Свекруха навіть експертизу сплатила, таємно від сина. а це ж не дешево. З надією, що дитина все-таки не Володіна. Аж ні, дівчинка новонароджена виявилася рідною онукою моєї свекрухи. От тільки Володя про це навіть не здогадується – свекруха йому нічого не сказала. Він так і думає, що дитина у Оксани не його, і що із зарплати у нього віднімають на утримання чужої дитини.
Тому, що мама Романа взагалі не втручається до нашого життя, я щиро раділа. Внука вона не бачила жодного разу, не дзвонила, не писала, у гості не приїжджала взагалі.
У січні ми з чоловіком вирішили розширюватися – ми мали кімнату в комуналці. Частину коштів на доплату ми скопили, частину – додали мої батьки. У нас був вибір – або брати двушку, але в іпотеку, або однокімнатну, зате без кредитів. Ми зупинилися на другому варіанті, уявили, що взяли іпотеку і щомісяця вирішили відкладати гроші в банк.
Все одно доведеться брати двокімнатну – дитина росте, скоро їй знадобиться окрема кімната. Ну, а поки що так поживемо.
Ну і варто нам купити квартиру, як уважний погляд Раїси Максимівни впав на нашу скромну нерухомість – знайти б ту добру людину, що поділилася з мамою Романа цією новиною. Мабуть, двох квартир у власності їй мало.
Вона почала дзвонити та медовим голосочком зазивати мого чоловіка в гості, поспілкуватися на тему власника нашої купленої квартири. Я спілкуюся з Оксаною, і в курсі, що і як відбувалося в сім’ї. І мені стало не спокійно – раптом мама навчить життю і мого Рому.
Спочатку чоловік піддавався моїм умовлянням, і намагався їздити до матері якомога рідше. Але частота цих візитів ставала дедалі частіше. Він почав дозволяти собі покрикувати на мене і дитину. У його словах почали прослизати інтонації його матері.
Романа перестало влаштовувати все. Пішли розмови щодо необхідності оформити нашу квартиру на його маму. А варто мені сказати словосполучення «твоя мама», як йому зносило дах геть-чисто. Реально було відчуття, що вона його навчає і накручує.
Я вирішила зателефонувати старшому брату чоловіка. Іноді він приїздив до нас у гості. Він сказав одне:
– Хапай брата і біжи, поки не пізно. Мати свого досягне.
Ми домовилися, що він нам допоможе – шукає квартиру на перший час, дізнається про роботу та дитячий садок. Тарас пообіцяв по максимуму все влаштувати і нам допомогти.
Я знайшла орендарів на квартиру. Домовилася, що вони заселяться, коли ми поїдемо. А чоловіка я вмовила з’їздити в гості до Тараса – і привід слушний був – ювілей Тараса, 35 років.
Чоловіка не відпустили з роботи – не дали взяти кілька днів вихідних. Тоді він пішов на лікарняний, і ми рушили в дорогу, взявши найнеобхідніше.
Вже там, за майже тисячу кілометрів від свекрухи, я повідомила чоловіка, що ми залишаємося жити в цьому місті. Рома почав говорити, що я обдурила його, що він негайно повертається назад. Ви не уявляєте, як це виглядало. Декілька сеансів у спеціаліста, знайденого Тарасом, полегшили стан чоловіка. Плюс допоміг сам Тарас, який розповів про обставини, що змусили його покинути все, переїхати, і 11 років навіть не згадувати про існування матері.
Звільнятися із чоловіком ми поїхали разом. Я контролювала, щоб він не перетнувся з мамою. Чоловіку дозволили не відпрацьовувати два тижні, розрахунок обіцяли протягом тижня. Зібравши потрібні нам речі, ми одразу повернулися назад.
Ми облаштовуємось у чужому для нас місті, на орендованій квартирі. Згодом ми продамо нашу квартиру та купимо житло тут. Ми змінили номери телефонів, видалили сторінки в соцмережах. Моїм батькам було суворо заборонено давати наші контакти Раїсі Максимівні.
Я зберегла свій шлюб, мені це вдалося. Я молюся лише про одне – щоб мати чоловіка нас не знайшла. Як вона житиме в старості – мене не турбує. Зрештою, вона має Володю, з якого вона виліпила сина собі до душі, як треба саме їй.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
