fbpx
життєві історії
Ігор мені навіть думати заборонив про переїзд з дітьми до Чехії. Чоловік все аргументує тим, що в квартирі їх живе двоє, він та напарник, і для нас там місця немає. Я здивована, що він не хвилюється за дітей, оскільки в Україні така важка ситуації. Але з голови не йде ще й ця думка, що в нього там інша сім’я

Ігор мені навіть думати заборонив про переїзд з дітьми до Чехії. Чоловік все аргументує тим, що в квартирі їх живе двоє, він та напарник, і для нас там місця немає. Я здивована, що він не хвилюється за дітей, оскільки в Україні така важка ситуації. Але з голови не йде ще й ця думка, що в нього там інша сім’я.

Мене звати Іванка, і я з двома дітьми проживаю в будинку неподалік районного центру, який своїми ж руками збудував мій чоловік Ігор.

Заради цієї мрії він багато років провів на заробітках в Чехії. Щоправда, земельну ділянку, на якій був зведений будинок, подарували мої батьки нам на весілля. Я також працювала і заробляла непогані гроші, але недовго, оскільки відразу ж пішла у декретну відпустку та розчинилася у сім’ї. Я прагнула створити затишок у домі, і у мене це гарно виходило.

Щоб сім’я була забезпечена, Ігор майже десять років працював за кордоном. Чоловік рідко приїжджав додому, а якщо це і трапилося, то буквально за тиждень він знову повертався у Чехію. Правда, гроші висилав нам регулярно і хороші суми.

Коли будинок був завершений, і ми зробили там гарний ремонт, я була переконана, що мій Ігор нарешті перестане їздити туди-сюди і буде жити з нами в Україні. І ми знову заживемо дружною родиною, працюватимемо в нашій країні. Нехай доходи і не будуть такими великими, зате ми житимемо всі разом і в дітей буде тато.

Та Ігор мав геть іншу думку – протилежну нашій. Він сказав, що вже звик працювати в Чехії і не уявляє, як зароблятиме в Україні. Ігор аргументував все тим, що діти підростають, і потрібні гроші на навчання, і добре б було наскладати їм на власні квартири в місті, хоча б однокімнатні. Тому Ігор знову зібрав валізи і поїхав за кордон.

Минулого року Ігор  приїхав на кілька днів перед самим Великоднем. Тепер він уже був офіційно влаштований на роботу в Чехії і не міг приїжджати додому на довгий час.

Коли в Україні розпочалась війна, всі родичі та сусіди стале мене запитувати, чому я не беру дітей та не переїжджаю на деякий час пожити до чоловіка. Адже в Чехії безпечно, житло є, і нам, як переселенцям, будуть давати якісь кошти на проживання. Я не знала, що відповідати в такому випадку людям, оскільки Ігор жодного разу не запропонував мені з дітьми такий варіант порятунку.

Мої батьки також наполягали на тому, щоб я поговорила на цю тему з Ігорем, та я не хотіла нав’язуватися і чекала цієї пропозиції від нього.

Та врешті-решт, коли я так цього і не дочекалася, я насмілилась, і поговорила про це з Ігорем. Але неочікувано для всіх, чоловік мені навіть думати про таке заборонив. Відповів, мовляв, місця у його квартирі дуже мало, і всі ми там не помістимось, оскільки він там живе не сам, а з напарником по роботі.

Тому так і вийшло, що ми з дітьми залишилися на Батьківщині. Я вже почала підозрювати, що Ігор за кордоном живе іншим, подвійним життям, і має там жінку, тому й не припускає такої думки, щоб туди приїхали ми.

Для мене це дуже дивно, як Ігор міг відмовити нам у переїзді з країни, де така важка ситуація. Невже він зовсім не хвилюється за дітей та свою дружину.

Ось скажіть мені, люди добрі, що мені думати в такій ситуації?

Що робити?

Чи справді в Ігоря може бути там інша жінка?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page