У нього був собака Баран та наречена Галина. Барон був вже 12 років, що для собаки вже поважний вік. З дівчиною він познайомився завдяки собаці.

Вона йшла пізно ввечері з роботи і настала на кришку люка. Кричала, кричала – ніхто не чув. Та так, що зірвала голос і кричати більше не могла, тож була застуджена.

А Ігор тієї ночі пішов прогулятися з Бараном, який і вчув Галину.

Ігор витягнув дівчину з колодязя, привів додому, обігрів, бо Галина втратила ключі від будинку в цій криниці. Мабуть, змило ключі.

— Але що ж робити з ключами?

— Ходімо до мене, я постелі тобі в залі. Завтра відчинимо твої двері.

Так вони і познайомилися, виявляється, Галина жила в цьому ж кварталі. Так вони почали зустрічатися. Виявляється вона винаймала тут квартиру, а працювала в салоні краси.

Відносини будувалися добре, вже за півроку вона переїхала до нього. А собака, собака була просто божеволіли від Галини. Ігор швидко зробив дівчині пропозицію та весілля надумали на осінь.

Дуже любила її, чого не скажеш про Галину. Її в дитинстві налякав великий собака, тому до собак вона ставився з обережністю.

І тут собака захворіла. Ігор працював і добре заробляв, а у Галини був графік вільніший. Тому на неї ліг догляд за старою собакою.

– Я не можу більше!

– Що трапилося?

– Він мені тут увесь дім…! А цей запах! Я виходжу на повний робочий день!

– Ти зрозумій, вона стара у неї така хвороба!

– Давай її приспати?!

Ігор нічого не відповів. У нього не могло бути таких думок, адже собака з ним жив півжиття. Але наступного дня Галина зібрала свої речі до валіз і демонстративно чекала Ігоря з роботи.

Коли він увійшов, вона сказала:

– Вибирай чи я, чи ця стара собака! Я зібрала речі, якщо ти зараз не понесеш її, я піду.

Ігор відчинив двері. І сказав: – Виходь.

– Але ж куди я піду? До села їхати?

– Куди бажаєш.

–  Але мені нема куди.

–  Мені байдуже, я можу тобі максимум викликати таксі.

– Ну пробач мені!

Читайте також: Одного дня я забрала документи з ВНЗ та звільнилася. І осіла вдома. Я почала вести життя домогосподарки, і мені приносило шалене задоволення те, що моє життя перебуває під моїм контролем: – Я не вийду на роботу з декрету, — сказала я чоловікові, — для сидіння вдома я й так заробляю пристойно

– Ні.

Він знав, що вона може піти до подруги. Туди викликав їй таксі.

За кілька днів собаки не стало. Ослаблена собака дуже сумував два вечори по Галині. Він ж не знав, що та її хоче приспати.

Чи став Ігор повертати Галину? Ні. Він планує зараз завести собі іншого собаку.

Якщо людина не любить тварин, то вона і людей не любитиме.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.