fbpx

Ігор пішов на поводу у своєї мами і сестри, і почав всю свою зарплату переводити їм. Коли я не витримала і захотіла пояснень такої “доброї волі”, чоловік “штиркнув” тим, що я йому дітей не подарувала, ось в нього тепер одна надія на племінників. В неділю взагалі мені сказав, щоб Улянка з мамою не тулилася, він їй квартиру купить

Мені 39 років. Я у шлюбі понад 10 років, але так і не зазнала радості материнства. Я знала про деякі свої проблеми. Де я тільки не їздила, що лише не пробувала, та нічого не виходило, а згодом просто змирилася зі своєю долею. Тим більше, чоловік навіть слухати не хотів про усиновлення.

В один момент я навіть запропонувала чоловікові розлучитися, але той лише усміхнувся мені у відповідь. Він ясно дав мені зрозуміти, що діти йому не головне. Раз не дає Бог дитину, треба жити для себе, а не думати-гадати.

Свекруха, до речі, теж спокійно відреагувала на те, що в нас з Ігорем ніколи не буде дітей. Напевно, дався взнаки той факт, що у її дочки були діти. Цих онуків їй із головою вистачало.

Я повністю викинула з голови цю ситуацію. Я ніколи не помічала, що мій Ігор цікавиться дітьми – він без емоцій ставився до чужих малюків і не засмучувався. Загалом, батьківський інстинкт в ньому не прокидався, тому я вирішила все відпустити і просто жити.

Ми спокійно жили, працювали, подорожували і розвивалося в кар’єрному плані. Нас, в принципі, все влаштовувало, адже не було жодних зобов’язань та нічого не пов’язувало руки.

Сестра Ігоря Уляна, вискочила заміж, ще будучи студенткою. І почала дітей на світ приводити один за одним. Але я в її життя не втручалася, адже мене це особливо не торкалося. Якщо їй таке життя підходить, то чому б і ні.

За кілька років Уляна з трьома дітьми повернулася до мами. Чоловікові не сподобалося, що дружина не хоче працювати, а весь час в декреті сидить. Та й хазяйкою зразковою Уляна не була. Чоловіка дістав вічний безлад, порожній холодильник та дитячі верески.

Я, звісно, погоджуюся з тим, що чоловік Уляни вчинив не гарно. Начебто він не мав жодного відношення до появи цих дітей. Загалом, розлучилися вони. Уляна засіла у матері на її забезпеченні, адже роботу поєднувати з материнством у неї не виходить.

Найбільше мене дратує те, що свекруха постійно вимагає грошей на онуків у мого чоловіка.

Аргументує все тим, що в нас дітей немає, то чому б не допомагати племінникам.

Якщо чесно, я не проти того, щоб Ігор допомагав сестрі, але повністю забезпечувати її – це занадто.

Останнім часом я зауважила, що живемо ми із чоловіком лише на мою зарплату. Свій дохід Ігор почав віддавати Уляні. Він мовчки переказує їй усі зароблені гроші і не радиться зі мною.

Мені прикро, чесно кажучи. Я стараюся, зі шкіри он лізу, а він тільки про племінників думає. Те, що ми не маємо дітей, не означає, що ми повинні на всьому заощаджувати і у всьому собі відмовляти.

Я хочу гідно жити та маю на це право, адже заробляю солідні гроші. Тільки де вони? Мало того, що чоловіка зарплату не бачу, то він ще й мені в кишеню заглядає. В Уляни апетити ого-го!

– А чого ти обурюєшся? Раз ти мені дитину подарувати не можеш, я вкладатимуся в племінників. Треба думати про їхнє майбутнє, адже мені нема на кого розраховувати на старості років.

Сестрі треба допомогти із житлом. А нам і так всього вистачає, тож нема чого хвилюватися, — заявив чоловік, вислухавши мої претензії.

– Тобто ти вирішив купити сестрі квартиру, не порадившись зі мною? Я на таке не збираюся підписуватись. Я хочу думати про своє майбутнє, а не про майбутнє твоїх родичів, – відповіла я.

– Наше майбутнє це мої племінники. Раз своїх дітей мати не судилося, треба їм допомагати. Ти чиниш не гарно.

Я помітила, що чоловік говорить словами свекрухи. Проте заробляти та вкладатися у дітей Уляни я не збираюся. Я хочу радувати себе, купувати обновки, подорожувати, міняти автівки та жити у своє задоволення.

Дійшло до того, що ми нещодавно подали заяву на розлучення. Я йти на поводу у чоловіка не буду. А той і далі забезпечує сім’ю сестри, не замислюючись про своє життя. З таким розкладом він нічого доброго не досягне.

Хіба Ігор може бути упевнений у тому, що племінники не кинуть його за кілька років, забувши про всі добрі справи?

Ви на чиїй стороні, дорогі читачі? Моїй, чи чоловіка?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page